Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач, у шлюбі Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель, Волинська губернія, Російська імперія— 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського національного відродження.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).
Весной люди влюбляются, замечают красивые вещи вокруг. Цветёт вишня, цветы, появляются листья на деревьях и цветёт душа...Наверное этим весна и отличается от всех иных времён года. Весной, в отличие от долгой зимы часто светит солнышко, становится ярко и твоя душа начинает радоваться столь долгожданному солнцу. Начинают петь птицы. Ты радуешься этой песне больше, чем любой другой, ведь ты так давно её не слышал. Так за что мы любим весну? Наверное за то, что мы её ждём больше, чем всё остальное. Весной мы верим, что вот-вот свершиться чудо...Лёгкий ветерок, небольшая прохлада, замечательная погода. Чего ещё надо, чтобы запела душа?
Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач, у шлюбі Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель, Волинська губернія, Російська імперія— 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського національного відродження.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).