Закінчивши денні справи, закривши задачник і зошит, поклавши собі на коліна кішку, потягнешся рукою до книги, щоб перенестися в інші світи. Разом з капітанами ти відправишся в невідомі далекі країни, або в печери і підземні озера, або на неіснуючі планети у пошуках пригод, або з водолазами у пошуках Атлантиди.
Книги переносять своїх читачів в найрізноманітніші місця і епохи, недоступні літакам і потягам.
Перед тобою проходять чужі долі, чужі радощі і чуже горе, ти горюєш і радієш разом з героями, занурюючись в чарівні казки або веселу повість. Буває, відкривши книгу десь на середині, вже не можеш відірватися і дочитуєш все до кінця, боячись втратити хоч би рядок.
Закриваються очі і злипаються вії, але ти пливеш по цьому морю рядків : ну ще трохи, ну ось тільки дізнатися б, куди насправді привела Дон Кихота ця дорога? Чи переміг Ахілл Гектора?
Уявімо на хвилину, що немає на світі книг : немає Чебурашки, Хоттабича, Незнайка, Гаррі Поттера, Чипполіно, Буратіно. Без них життя відразу стає тьмяним і сірим, нудним і безрадісним.
Про це дуже цікаво написано у Карлоса Руиса Сафона в його фантастичному романі "Тінь вітру" . Батько, згідно традиції, літнім ранком повів свого сина на ім'я Даніель вибрати свою першу книгу на Кладовищі Забутих Книг. Це щось подібне до складу або музею, де зберігаються старі і забуті книги. Вибрана книга уразила Даниеля до глибини душі і визначила його подальшу долю.
Ось чому ми любимо книги - вони відкривають нам шлях в невідоме, відкривають секрети і таємниці, учать мріяти, діляться знаннями про устрій світу. Книга - як корабель, а її сторінки - як вітрила, а ти відправився в кругосвітню подорож в нескінченний світ слів і образів, героїв і негідників, старовини і далекого майбутнього.
Орігамі є у певному сенсі терапевтичним мистецтвом - впливає на емоційну сферу людини, що особливо важливо для тих, у кого є різні проблеми спілкування, хто сором'язливий чи, навпаки, надмірно агресивний. Тобто орігамі як вид мистецтва - ідеальна дидактична гра, що розвиває фантазію та винахідливість, логіку і просторове мислення, уяву та інтелект. У процесі роботи з просторовою трансформацією плоского листа дитині легко освоювати складні математичні поняття, вирішувати завдання з геометрії. Ефективність проявляється не тільки у вирішенні питань комунікабельності, така діяльність сприяє розвитку естетичного почуття і асоціативного мислення.
Прикраси з бісеру дуже самобутні та унікальні. Я люблю робить маленькі сережки та броші. Для сережок потрібно зовсім мало бісеру.Я беру різнокольоровий бісер та спеціальну нитку або тонку леску. Шукаю невеличку схему квіточки або підвіски.Відповідно до схеми нанизую намістинки на леску. Готову квіточку прилаштовую на гачечок для сережок. Роблю ще одну сережку. Подарунок готовий. Брошка з бісеру це трошки складніший виріб. Спочатку потрібно визначитися з формою, кольором та розміром. Якщо брошка буде невеличка потрібно знайти тканину -фетр відповідного кольору для основи. Ще потрібно знайти тоненьку голку, щоб низати бісер.Малюємо на фетрі наприклад листочок. Вирізаємо трошки більше чим нам треба. Починаємо пришивати бісер, спочатку акцентуємо темним бісером жилки листочка. Хаотично заполняємо пусті проміжки. Якщо брати бісер різного розміру, брошка буде яскравою та фактурною.На зворотню сторону брошки пришиваємо застібку. Для того щоб замаскувати зворотню сторону брошки потрібно декорувати шматочком тканини чи шкіри. Обережно зшиваємо краєчки шкіри та фетру. Нова прикраса готова.
Закінчивши денні справи, закривши задачник і зошит, поклавши собі на коліна кішку, потягнешся рукою до книги, щоб перенестися в інші світи. Разом з капітанами ти відправишся в невідомі далекі країни, або в печери і підземні озера, або на неіснуючі планети у пошуках пригод, або з водолазами у пошуках Атлантиди.
Книги переносять своїх читачів в найрізноманітніші місця і епохи, недоступні літакам і потягам.
Перед тобою проходять чужі долі, чужі радощі і чуже горе, ти горюєш і радієш разом з героями, занурюючись в чарівні казки або веселу повість. Буває, відкривши книгу десь на середині, вже не можеш відірватися і дочитуєш все до кінця, боячись втратити хоч би рядок.
Закриваються очі і злипаються вії, але ти пливеш по цьому морю рядків : ну ще трохи, ну ось тільки дізнатися б, куди насправді привела Дон Кихота ця дорога? Чи переміг Ахілл Гектора?
Уявімо на хвилину, що немає на світі книг : немає Чебурашки, Хоттабича, Незнайка, Гаррі Поттера, Чипполіно, Буратіно. Без них життя відразу стає тьмяним і сірим, нудним і безрадісним.
Про це дуже цікаво написано у Карлоса Руиса Сафона в його фантастичному романі "Тінь вітру" . Батько, згідно традиції, літнім ранком повів свого сина на ім'я Даніель вибрати свою першу книгу на Кладовищі Забутих Книг. Це щось подібне до складу або музею, де зберігаються старі і забуті книги. Вибрана книга уразила Даниеля до глибини душі і визначила його подальшу долю.
Ось чому ми любимо книги - вони відкривають нам шлях в невідоме, відкривають секрети і таємниці, учать мріяти, діляться знаннями про устрій світу. Книга - як корабель, а її сторінки - як вітрила, а ти відправився в кругосвітню подорож в нескінченний світ слів і образів, героїв і негідників, старовини і далекого майбутнього.