Я маю багато захоплень і зацікавлень: легка атлетика, фортепіано, пригодницькі та фантастичні книжки, макраме та вишивання. Та ці заняття не є якимись незвичайними, їх має більшість моїх друзів. Єдине, чим я можу пишатися, у чому я найбільше з усіх моїх знайомих розуміюся, — це моя колекція монет.
Моє захоплення збиранням монет почалося давно, ще з дитинства, коли мій батько привіз з Англії, крім подарунків, ще й англійські гроші, щоб показати. Та мене так здивувала ця монета із зображенням королеви та незрозумілими літерами, що я зберегла її і після цього постійно просила батька привозити мені монети із усіх країн, у які він їздив у відрядження. Так моя колекція поступово збільшувалася. Я дізналася, що в деяких країнах гроші називаються однаково та виглядають вони по-різному: є долари австралійські, канадські, американські; крони є і у Словакії, і у Швеції; Франція, Бельгія і Швейцарія мають марки. Звичайно, у мене не було усіх цих монет, я дізналася про них з книжок і мріяла колись мати їх у своїй колекції.
Про моє захоплення дізналися друзі й стали мені допомагати збирати монети. Так у мене з’явилися рідкісні монети: грецька драхма, японська ієна. А минулим літом я була з батьками в Іспанії, і я дуже пишаюся, що сама привезла для своєї колекції не тільки іспанські песо, а й італійську ліру, яку подарувала мені в Іспанії дівчинка, яка нещодавно була там.
Отже, моя колекція вже зараз нараховує близько 50 монет, і я сподіваюсь, що колись я назбираю якщо не всі монети, то в усякому
разі найбільш відомі й доступні, та крім цього я мрію мати в себе рідкісні монети.
загублена хустка багато років тому я загубила хустинку яку подарувала мені мати.такі подарунки треба цінувати, але я не догледіла й загубила хустинку.вона мені дуже бо була мого улюбленого рожевого кольору. і ось сьогодні я знайшла її ! знайшла ту саму загублені хустинку! вона була на тому самому місці де я її і загубила.саме там біля нашої сільської криниці я її і знайшла! я не знаю як так вийшло тому що кожного дня ідучи до школи я уважно оглядали криницю. це просто диво якесь! хоча я думаю хтось взяв додому мою хустку але потім повернув її на місце, дякую тій людині хто поклав хустку саме туди.а коли я прийшла додому і розповіла мамі про те де і як я знайшла загублені хустку вона промовила: -вірь у дива,дитино моя.