Question

До іть будь ласка . Знизу тест Продовження

Для увиразнення нинішніх мовно-культурних проблем можна скористатись поширеним у мовознавстві образним порівнянням живих форм існування мови з дикими рослинами, що ростуть у природному середовищі, а літературної мови – з оранжерейною квіткою, що потребує штучно створених умов. Отже, якщо на початку минулого століття перед українським суспільством стояло завдання виплекати оранжерейну рослину, то тепер корінь мовних проблем полягає у потребі відновити природні стихійні форми існування мови. А це завдання незрівнянно важче, тому що воно потребує зміни мовно-психологічних установок маси людей різних соціальних ів і різного рівня освіти.
Масова двомовність має наслідком не тільки зовнішнє звуження сфери вживання української мови. Вона «підточує» її зсередини, створює ґрунт для її внутрішнього розкладу, активізуючи процеси змішування російської й української мов.
Кожен носій української мови, живучи в російськомовному місті, постійно перебуває під сильним впливом російськомовного оточення. Це породжує явище, яке мовознавці називають інтерференцією – відхиленням від норми і системи однієї мови під впливом іншої.
Загалом інтерференція наложить до звичайних явищ розвитку переважної більшості мов, особливо у прикордонних областях, де інтенсивність міжмовних контактів посилюється. Проте, коли стосунки двох мов нерівноправні, коли одна з них загарбує простір іншої, поглинаючи її, однобічна інтерференція переростає у змішування двох мов. Руйнація системи мови, що витісняється, пронизує всі її рівні і фонетику, і лексику, і граматику, але, оскільки вплив поглинаючої мови здійснюється передусім через усні форми існування мови, найсильнішого розкладу зазнають норми вимови.
У реальному житті існує тип змішаної мови під назвою суржик. Це мовна хвороба, що виникає внаслідок намагань носія української мови, переважно вихідця ;; села, пристосуватись до російськомовного міста. Національну й соціальну природу суржику відображає сам термін, запозичений з сільськогосподарської лексики, де суржик - це «суміш зерна пшениці й жита, жига й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші». Перенесене на мовне явище слово позначає змішану мову, суміш з двох мов.
На відміну від «нормальної» мови, суржик не становить стабільної системи. Навіть найменш підвладний змінам граматичний кістяк мови в суржику розхитаний і плинний. А фонетичні варіанти слів настільки різняться в індивідуальних проявах, що лишається проблематичною сама можливість встановлення чітких фонетичних характеристик цього типу мови.
Це скалічена мова українських селян, які в зросійщеному місті змушені пристосовувати рідну говірку до «городської» мови. Постійний тиск російськомовного міста негативно впливає і на емоційний стан української людини. Втрата мовної стабільності, усталених норм звичного спілкування, усвідомлення неповноцінності свого пристосованого мовлення пригнічує людину, позбавляє ЇЇ впевненості у собі, у контактах з оточенням, а тривале перебування в стані мовно-культурного шоку робить невпевненість домінантною рисою поведінки особистості.
Поширення суржику засвідчує масштаби розгортання мовної хвороби. Протистояти дальшій суржикізації і пов'язаному з нею соціальному приниженню державної мови могло б створення в українських містах впливових осередків, передусім молодіжних, з виключно україномовним спілкуванням, яке б оберігало державну мову від руйнівного впливу домінуючої російської

Завдання 32—39 до тексту 3
32. Основна ідея тексту найбільш точно виражена реченням:
А Відродження мови потребує зміни мовно-психологічних установок людей різних соціальних ів і різного рівня освіти.
Б Коли стосунки двох мов нерівноправні, коли одна з них загарбує простір іншої, поглинаючи її, в усному спілкуванні носіїв мови відбувається змішування двох мов.
В Живе розмовне мовлення є джерелом живлення кожної мови, його замулення і пересихання призводить до загибелі літературної мови.
Г Суржик впливає на втрату мовної стабільності, усталених норм звичного спілкування, людина усвідомлює своє мовлення неповноцінним, а сама позбавляється впевненості у собі.

33. Твердження «Літературна мова є крижаною оболонкою, яка сковує поверхню потоку, могутнього, бурхливого, часто каламутного. Вона його оберігає, але вона й приховує йог: таємниці, його життя» образно розкриває висловлювання:
А Писемні різновиди мови не можуть нормально функціонувати без постійного підживлення з рухливого усного мовлення.
Б Із замуленням і пересиханням усних джерел неминуче застигає й мертвіє і писемно-літературна форма мови, хоч якою багатою і розвинутою вона б не була.
В У словесному мистецтві мова найповніше розкриває свої ресурси, проте виживання й розвиток її залежить передовсім від повноцінного функціонування живих усних форм мовлення.
Г Існує співвідношення між нормованою літературною мовою нації та усним народним мовленням у його територіальних і соціальних варіантах.

Я відправлю в коментарях подивіться будь ласка .