з далекого краю лелеки летіли, та в одного крилонька зомліли.
вітру на морі не було, проте клекотів сильний прибій. чи для вас немає зелені в лісах, чи для вас не сяє сонце в небесах?дмухнув вітер понад ставом, і сліду не стало.десь попереду гукнув паровоз, і всі здригнулись. я кличу, я жду, я вірю, а час все йде і йде, а осінь, в далекий вирій, вже сірі ключі веде. часом у блакитній вишні пропливала біла хмарка, або пролітала пташина.
Дівчина троянди
поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном
Объяснение:
Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.Весна в місті завжди починається з того, що прибирають вулиці, висаджують молоді деревця та розбивають клумби в парках, скверах, перед великими магазинами. І
одноклеточный [аднакл'етачный]
умопомрачительный [умапомрач'ит'эл'ный]
жёлтокоричневый [жолтокарич'невый]
видеоигра [видиоигра ]
малоуровненый [малауровнивый]