Діалог на тему коронавірус
Объяснение:
-Привіт, ти чув що ходить якась нова епідемія
-Привіт, звісно ще й назва така Корона - вірус
-І не кажи!
- Я в це не вірю і вірити незбираюся)
-А дарма, це дуже небезпечна хвороба. Тут потрібно бути обережним!
-Як наприклад?
-Мити руки завжди, а коли прийшов з вулиці обов'язково!
-Не хочу я мити руки!
-Це може врятувати твоє життя. І ще потрібно користуватися антисептичними засобами.
Дотримуватися дистанції, носити маску в приміщеннях і не тільки.
-Добре, Дякую за пораду, але чим це небезпечно?
-Тут не тільки кашель і нежить тут все набагато небезпечніше, можуть відказувати власні легені, також це на нервовій системі дуже відображається та багато жахливих речей.
-дякую, я обов'язково буду добримуватися правил!
-До зустрічі рад(да) , що поміг(ЛА)
Хлопці знітилися. Обом стало соромно. Вони швидко вийшли з хати.
- Що будемо робити, Антоне?
- Не знаю. Я б зараз під землю провалився від сорому...
Вони сіли під старою розлогою грушею, колись бабуся з її плодів варила таке смачне варення ...
- А кому ти продав ікону?
- Опанасовичу ... В нього магазин є з всякою старовиною...Але вже стільки часу минуло...Та й грошей нема.
- Треба шукати ікону! А гроші я знаю в кого можна позичити. Бабусі недовго ще з нами бути...
Хлопці встали і попрямували до дороги.
В крамниці, звичайно, ікони не було. Опанасович сказав, що продав її якійсь старій жінці. А хто вона така - він не знає. Сказав лише, що бачив її кілька разів на базарі - вона продавала сир, молоко, масло... Хлопці вхопилися за це і попрямували до місцевого ринку, хоч надії було мало. Роман вже встиг позичити гроші в свого друга, аби лиш бабусю відшукати... Хлопці йшли поміж торгових рядів і вдивлялися в селянські обличчя. Аж раптом Роман почув як його кличе Антон. Брат стояв біля старенької бабусі перед якою був розкладений її нехитрий товар: сир, молоко, масло. Хлопці з надією дивилися на бабусю...
- Діти, ви щось хочете купити? - запитала бабуся.
- Ні. - першим отямився Антон. - Це ви купили ікону в Опанасовича десь півроку тому?
- Так, я. А що таке?
Хлопці чесно розповіли про все, що трапилося...Бабуся дивилася на хлопців. Антон стояв блідий, йому було страшенно соромно, він хотів зірватися з місця і тікати, але не міг і поворухнутися...
- То ви хочете, щоб я її вам повернула?
- Продали, - вихопився Роман.
- У нас є гроші, навіть, більше, ніж ви за неї заплатили.
- Я ікон не продаю. - відмовила стара жінка.
В обох похололо на серці - "Не продасть!".
- Ми вас просимо, будь ласка! Скажіть свою ціну!
- Я ж сказала - я не продаю ікон. Я вам її віддам, але ви мені обоє рік допомагатимете влітку. Домовилися?
- Так - так! - зраділи обоє.
Троє вийшло з ринку і попрямували за місто.
Коли брати опинилися в хаті бабусі Ганни, то стали і завмерли на порозі. З усіх кутків на них дивилися Святі Обличчя. В кімнаті було до 50 ікон.
Відеопрезентація була напрочуд корисною,так що ми її запам'ятали.
Пошкоджені музичні файли вдалося відновити,так що ми їх ще не один раз слухали.
Цього літа ми навчилися кататися на роликових дошках,так що ми здійснили свою мрію.
Вода в Дніпрі піднялася,так що ми пішли купатися.