-Хлопчику до будласка мені внести дитячу каляску в автобус, а то я сама невпораюся...
-Я незнаю чи зможу, я дуже спішу в школу,боюсь запізнитися.
-Ну що ж поробиш напевно прийдеться самій якось все зробити
-Я б зрадістю вам допоміг, якби ж я незапізнювався...
-Якщо ти спішиш і неможеш ,може я сама впораюсь або по у когось хто не зайнятий.
-Зачекайте, я всетаки вам до Ой дитиино дякую тобі за твоє хороше серце
-Ви беріть дитину на руки, а я занесу дитячу коляску в автобус, покитой невідправився.
Школяр заніс дитячу коляску в автобус іжінка йому подякувала.
-Дякую тобі за твою до Я неміг уже відмовити вам вкотре...
-А як ебе звати?
-Мене звати Олексій
З усмішкою відповів хлопчик...
-Олексій ти маєш дуже гарне і*мя. Мого старошого сина звати Роман. Приходь до нас додому і ти зним познайомишся.
-Дякую за ваше за якщо я знайду вільну хвилину я обов*язково до вас завітаю.
-Всього доброго тобі Олексію!
-Допобачення!
Тим часом у школі...
-Олексій чому ти запізнився на урок?
-Вибачте татьяна Василівна.
-Що сталося?
-Подорозі коли я йшов в школу я зустрів жінку з дитячою коляской і вона просила моєї до ти допоміг?
-Я неміг їй відмовити.
-Олексій ти гарно вчинив що допоміг жінц з коляской.
-Можеш рушати насвоє місце.
Тим часом вчителька розпочала свій урок.
- Як ти провів свої літні канікули?
- Я майже все літо провів у бабусі в селі, було весело. Але я зрозумів що сільсільке життя не для мене - воно потребує дуже багато праці. Наприклад, я люблю поспати, а там треба було вставати дуже рано аби до бабусі тягати воду у ведрах з криниці.
- Так, я знаю, це важко. Але ми повинні до близьким.
- Згоден. Але давай не про це. Як ти провів свої канікули?
- Чудово! Ми їздили до Італії, уявляєш?! Це дуже гарна країна, мені сподобалося все, мова, люди, звичаї. Я навіть сфотографувався поряд з Пезанською вежою. Хочеш покажу фотографіі?
- Звісно.
Ну ось, для мене 5-6 реплік це занадто мало) Тому можливо якось дуже стисло, але як кажуть - чим змогла)