Объяснение:
Нещодавно у лузі діти знайшли лелеченя.
Воно було зовсім кволе і безпомічне. У лелеченяти було перебите крильце. Пташеня з надією чекало на порятунок. Діти вирішили до лелеченяті. Віднесли його до медпункту села. Потім ще довго доглядали за лелеченям, приносили їжу. Раділи, що птах іде на поправку. А коли лелеченя зовсім одужало, відпустили його на волю.
Ось так діти вилікували лелеченя.
Я хочу розповісти цікаву історію про лелеченя.
На комині самотнього булинку поселилася сім'я лелек. Через деякий час вилупилось не одне лелеченя. Одного дня найменше серед них випало із гнізда і поранило крильце. В цей час поряд проходили школярі. Вирішили до лелеченяті. Місцевий лікар оглянув пташення. Вдома діти старанно годували вихованця. Все їм хотілося побалакати з лелеченям. Так минав час. Крило зажило на лелеченяті.
Діти раділи, що лелеченя одужало і відпустили його на волю.
- Привіт, Дмитрику,
- Коли ти виростеш, ти ким хочеш стати?
- Я ведучим на телебаченні, а ти?
- А я хочу стати космонавтом,
- А чому?
- Як чому? Відправляють тебе у космос, літаєш, їж їжу у тюбиках, про тебе пишуть в газетах, за на телебачення,
- А я гадаю, що краще самому працювати на телебаченні, камери, світло, всі на тебе дивляться, біжать до телевізорів тільки щоб твою програму подивитися, не робота - рай,
- Та ні, от коли потім через 100 років тебе по історії, по географії вивчають, коли тебе потім пам`ятають, розповідають дітям про тебе-оце рай, а коли тебе подивилися і все... Тьху,
- Як хочеш, а мені ця професія подобається,
- А мені, моя подобається,
- Ну і гаразд, хай кожен з нас стане тим ким захоче,
- А коли ми станемо, тими ким захочемо, все одно будемо дружити, так?
- Так.
- Ну все пішли на історію.