Ще чотири тисячі років тому, в Давньому Китаї, розводили красиві квіти. Це були орхідеї - символи розкоші. Це чудові квіти, діти тропіків, хоча ростуть і в напівпустелях, і а арктичних землях. Орхідеї - символи жіночності, жіночої чарівності, почуттів. Вони самі чимось асоціюються зі спекотними, південними красунями. Білі, червоні, рожеві, помаранчеві, ніжно-жовті, тигрові, лілові, строкаті, бузкові, світло-фіолетові ... Орхідеї вважаються квіткою багатства і багатих, але на самій-то справі вони дикі квіти з джунглів. Просто вони так припали до душі людям, що ті стали вирощувати їх в оранжереях. Деякі орхідеї ростуть просто на стовбурах дерев, а є і такі, у яких коріння в повітрі висять. Вони мало не дощем харчуються і росою. Більшості орхідей і грунт не потрібно. Воістину повітряний квітка. Орхідея любить м'який клімат. Найчастіше орхідеї зустрічаються у вологих тропічних лісах, в первозданній природі. Вони люблять вологу. Якось в джунглях на одному дереві нарахували сорок сім різних видів орхідей. Але орхідеї можуть виростати і в горах, і навіть під землею! Воістину, спекотна красуня орхідея витривала і терпляча. Чи не кожна рослина так живуче, як цей крихкий квітка з ніжними пелюстками і м'якою сердцевінкой. Один англієць сто років тому заснував в рідній країні сад орхідей. Зараз там розводять близько восьмисот видів цієї квітки, і є в ньому дуже рідкісні особини. Уявляєте собі - цілий ботанічний сад, і весь наповнений тільки орхідеями! В Океанії існують орхідеї, які важать до двох тонн, а розміри їх вимірюються метрами. А є в нашому світі і орхідеї-крихти, всього лише міліметр в поперечнику
Колобок
Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:
— Бабусю! Спекла б ти колобок!
— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?
— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг... Аж іде ведмідь.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!