1. За поданими схемами-моделями скласти складнопідрядні речення з кількома підрядними: (Коли ...) і (...) , [ ... ] .
[ ... ] , (яка ...) , (яка ...) .
[ ... ] , (бо (якщо ...) , то ...) .
[ ... ] , (що , (коли ...) , ...) .
2. За поданими початками скласти моделі складнопідрядних речень з кількома підрядними.
1. Найчастіше вважалося, що ... і що ... . 2. Найчастіше вважалося, що якщо ..., то ... . 3. Ми пишаємося, що ..., що ... і ... . 4. Допомагай кожному, хто ..., хто ... і хто ..
3. До кожного речення накресліть схему.
1. Нині, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування, коли телебачення подекуди замінює людські стосунки, − актуальним є питання глибоких, відданих, дружніх взаємин (Л. Сохань). 2. Мати, яка сліпо захоплюється своїм дитям, яка в усьому йому потурає, може виховати морального каліку (Д. Лихачов). 3. Не лишається поза турботами щастя тих, хто вас оточує, хто ближчий до вас, чий рівень щастя можна підвищити просто, легко, без турбот (Д. Лихачов). 4. Щоб сім’я не омертвіла, щоб не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови (І. Огієнко).
4. Спишіть речення розставте розділові знаки.
1. Усі історики сходяться на тому що Нестор був надзвичайно освіченою людиною добре знався і в давньоруських і в іноземних літописах які читав в оригіналі (М. Слабошпицький). 2. Якщо ж уважно читати стародавні письмена з’ясовується що наші предки подекуди успішно перемагали різні хвороби і що вони навіть робили складні хірургічні операції (О. Єфімов). 3. Розмовляй рідною мовою свого народу скрізь де її розуміють з усіма хто її розуміє (І. Огієнко). 4. Відомо що коштовний камінь діамант це лише камінь і він не може служити прикрасою доки не має відповідної оправи (О. Корніяка). 5. Зауважимо що всього кілька десятків років тому думали ніби міжпланетарний простір це вакуум і що магнітне поле Землі залишається упорядкованим майже до відстаней на багато сотень тисяч кілометрів (І. Мінасян). 6. Грімр налив у ківш меду й подав щоб усі пили й кожний сказав би свою найкращу волю (М. Реріх). 7. Отямилася Марійка тільки тоді коли човен ударило об гострий камінь і він перевернувся й почав тонути (Із кн. «Савур-могила»).
З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?
Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.
Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.
Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила