ответ:Люди часто думають i говорять про те, що таке особистiсть. Це завжди
цiкаво й завжди хвилює, адже всi ми люди й живемо серед людей.
Так, у всiх рiзнi професiï, заняття й посади, усi виконують
неоднаковi завдання. Але ким би хто з нас не був, вiн, насамперед,
особистiсть, а вже потiм носiй якоï-небудь суспiльноï
функцiï. Що таке особистiсть? У чому проявляються ïï
якостi?
Бути особистiстю — значить зберiгати здатнiсть
орiєнтуватися в рiзноманiттi знань i ситуацiй i вiдповiдати за
свiй вибiр, зберiгати своє неповторне я. Чим богаче мир i чим
складнiше життєвi ситуацiï, тим актуальнiше проблема волi
вибору власноï життєвоï позицiï. Зберегти свою
неповторнiсть, залишитися самим собою навiть у самих складних умовах
людин може, тiльки залишаючись особистiстю
Вiльно i невимушено почуває себе в сучасному життi той, хто
постiйно вчиться орiєнтуватися в нiй, обирати для себе цiнностi,
що вiдповiдають особистим здатностям i схильностям i не суперечним
правилам людського спiлкування. Людина має величезнi можливостi
для сприйняття культурних i духовних цiнностей i для власного
самовдосконалення. Щоб стати особистiстю, кожна людина повинен постiйно
розвиватися, займатися самовихованням. I кожний це знає й
намагається розiбратися в собi, зрозумiти себе, осягти себе,
осягти свiй внутрiшнiй мир. Ми намагаємося зiставляти себе з
навколишнiми, спiввiдносити особисте життя iз суспiльноï, свiй
iнтерес до миру з iнтересом його до себе, щоб вiдповiсти на головнi з
головних питань: який я? як i для чого я живу? чи всi я вiдкрив у собi?
Кожна людина сам повинен себе виховувати. Нiхто не прийде й не
скасує в ньому недоброзичливiсть, заздрiсть, лицемiрство,
жадiбнiсть, страх перед вiдповiдальнiстю, непоряднiсть Головним у
духовнiй культурi особистостi можна вважати активне, творче вiдношення
до життя: природi, суспiльству, iншим людям, собi самому. Нам, що
вступає в життя, треба знати про те, що культура людини не повинна
бути зведена тiльки до начитаностi, ерудицiï, хоча й це дуже важливо-
Культуру людини неважко оцiнити. Опанувати культурою може тiльки
дiяльна, активна людина, що вiдкрила для себе всього ïï
багатства. Мистецтво й лiтература , традицiï й звичаï дуже
повчальнi i ïхнє знання полегшує життя
Але є ознака духовноï культури особистостi, що дуже важливий,
— готовнiсть людини до самовiддачi й самопожертви. Турбота про
людей i прагнення до м повиннi стати не тiльки добрими
словами, але й добрими справами. Протягом всього життя потрiбно
формувати й розвивати в собi кращi якостi й переборювати тi, що
заважають розкриттю особистостi, ïï самоствердженню в
колективi. На жаль, багато хто вважають, що свобода особи — це
воля не дотримуватися встановлених у суспiльствi законiв, порядку. Але
таке поводження замiсть користi приносить тiльки шкода, причому
страждає не тiльки сама людина, але й навколишнi його люди
У життi всяке буває. Закривати ока на ïï труднощi,
випробування, тяготи не можна. Кожному з нас доводиться
разочаровиваться, страждати, зневiрятися в себе, мучитися каяттями
совiстi, бути винуватим i бути без причини скривдженим. Але потрiбно
навчитися переборювати бiль вiд образ i несправедливостi й виносити з
пережитий урок. У подоланнi труднощiв загартовується характер,
здобувається життєвий досвiд. Якщо людина всiм цим
опанує, вiн зумiє правильно вибрати життєву позицiю,
буде вiдрiзняти головне вiд другорядного, виховає в собi силу волi
Нiколи не потрiбно забувати про неминущi цiнностi. А ще дуже важливо
навчитися вимогливостi до себе, вiдданостi справi, проходженню боргу,
вiрностi дружбi й протистоянню злу, повазi до старшого й служiнню
своïй краïнi. Щоб стати особистiстю, кожному необхiдно уважно
вдивлятися в себе й у життя. Дуже важливо виховати в собi єднiсть
слова й справи, не забувати, що будь-яка ситуацiя — це
своєрiдна школа поводження в житті.
Объяснение:
ответ:
якщо зупинитися і подивитися навколо, можна з подивом усвідомити казкову красу природи. матінка-природа із задоволенням змінює картинки та грає різнобарвною палітрою барв. наче великий художник, вона дбайливо перефарбовує свої угіддя з дня на день, з місяця на місяць, з року на рік.
природа надзвичайно гарна у будь-яку пору року. взимку вона дрімає під білосніжною пухнастою ковдрою. навесні пробуджується від зимового сну. все живе радіє довгоочікуваному теплу. літо теплою, кольоровою, ситцевою хусткою опускається на ніжну землю. в ясно-блакитному сонячному небі лунає спів птахів. легкі білі хмаринки безшумно пропливають у височині. в полях стрекочуть коники, дзижчать та перелітають з квітки на квітку бджоли. але поступово на зміну веселому літу розміреним кроком приходить осінь. це особлива пора року. за своєю красою вона не поступається жодному сезону.
отже, кожної пори року природа красива по-своєму.
объяснение: