За мо усіх небайдужих городян, родинами, трудовими колективами, 27 березня вийти на загальноміську Толоку і долучитися до підготовки міста до Великодня. Підтримаємо традицію наших предків та напередодні великодніх свят приберемо і впорядкуємо вулиці, парки, сквери, дитячі та спортивні майданчики, подвір’я та під’їзди наших будинків, зробимо наше рідне місто ще красивішим і привабливішим . Закликаємо чернівчан згуртуватися та спільно очистити підвали і горища, прибрати прибудинкову територію, ліквідувати стихійні смітники, розбити клумби, висадити кущі та квіти, долучити до цієї роботи дітей та молодь. Думаємо, що органи самоорганізації населення візьмуть на себе роль організатора таких робіт, знайдуть можливість підтримати конструктивні ідеї кожного мешканця.
моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. зветься воно василівкою, на честь хлібороба василя, який першим поставив тут хату.
той василь дуже вдало вибрав місце для оселі. опис місцевості села я почну з опису річки. вона тиха, заросла комишем. річка протікає відразу а околицею нашого села. там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
а далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. зі степом стикаються рівні зелені поля. тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
на схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. він має штучне походження. його вирили десь сімдесят років тому. саме сюди селяни ходят та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. в степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. а одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
але наше село цивілізоване. в ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “жабівкою”. у нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. до нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
більшість селян живе у садибах. вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. а потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.