якщо зупинитися і подивитися навколо, можна з подивом усвідомити казкову красу природи. матінка-природа із задоволенням змінює картинки та грає різнобарвною палітрою барв. наче великий художник, вона дбайливо перефарбовує свої угіддя з дня на день, з місяця на місяць, з року на рік.
природа надзвичайно гарна у будь-яку пору року. взимку вона дрімає під білосніжною пухнастою ковдрою. навесні пробуджується від зимового сну. все живе радіє довгоочікуваному теплу. літо теплою, кольоровою, ситцевою хусткою опускається на ніжну землю. в ясно-блакитному сонячному небі лунає спів птахів. легкі білі хмаринки безшумно пропливають у височині. в полях стрекочуть коники, дзижчать та перелітають з квітки на квітку бджоли. але поступово на зміну веселому літу розміреним кроком приходить осінь. це особлива пора року. за своєю красою вона не поступається жодному сезону.
«Без вірного друга велика туга…», «Нема кращого друга, як вірна подруга», — кажуть народні прислів’я. І це так, бо самому жити сумно, ні з ким поділитися ні радістю, ні журбою. Друзі — це весело, особливо, коли їх багато і коли вони — справжні друзі. «Людина без друзів — що дерево без коріння…» — так кажуть у народі. Це треба розуміти так: тільки дружба із кимось прив’язує людину до певного місця, наприклад до школи, у якій навчаєшся. Тоді ти починаєш цінувати те, що маєш!
Та багато українських прислів’їв кажуть про інший бік дружби — негативний. Бо часто друзі розчаровують, поводяться так, як ти від них не чекаєш.
Про те, що треба розуміти, чому твій друг дружить із тобою, а не з іншою людиною, свідчать багато народних висловів: «Були б пиріжки — будуть і дружки», «Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей…» — це про матеріальне зацікавлення в друзів. Завжди боляче буває дізнатися, що з тобою товаришують не заради тебе, твого розуму, веселої вдачі чи гарного характеру, а лише заради того, що ти гарно вдягнений, або можеш витратити певну суму грошей чи позичити їх. Багато хто через гроші або дорогі ганчірки втрачає людей, яких вважав друзями. Як тут не згадати солдата — героя казки Г.-К. Андерсена «Вогниво»! Як він був багатий, усі були раді пити й гуляти за його кошт, а як втратив свої статки — всі від нього відвернулися. Тут на пам’ять приходить інший вислів про друзів: «Друзі пізнаються в біді…»
ответ:
якщо зупинитися і подивитися навколо, можна з подивом усвідомити казкову красу природи. матінка-природа із задоволенням змінює картинки та грає різнобарвною палітрою барв. наче великий художник, вона дбайливо перефарбовує свої угіддя з дня на день, з місяця на місяць, з року на рік.
природа надзвичайно гарна у будь-яку пору року. взимку вона дрімає під білосніжною пухнастою ковдрою. навесні пробуджується від зимового сну. все живе радіє довгоочікуваному теплу. літо теплою, кольоровою, ситцевою хусткою опускається на ніжну землю. в ясно-блакитному сонячному небі лунає спів птахів. легкі білі хмаринки безшумно пропливають у височині. в полях стрекочуть коники, дзижчать та перелітають з квітки на квітку бджоли. але поступово на зміну веселому літу розміреним кроком приходить осінь. це особлива пора року. за своєю красою вона не поступається жодному сезону.
отже, кожної пори року природа красива по-своєму.
объяснение: