Головні герої діалогу: Мама, Аліна ( її дочка ) - (Аліна) Привіт матусь, як справи? - (Мама) Добре Алінко, а що це ти, така весела? - (Аліна) Я збираюся на день народження, до своєї подруги Тані. - (Мама) І що ти збираєшся подарувати? - (Аліна) Я ще не вирішила... - (Мама) Так вже ж час. - (Аліна) Я просто думала про подарунок, багато цікавих ідей відкидала, тому й досі не вирішила. - (Мама) Я пропоную тобі подарувати книжку. - (Аліна) Я не думаю що книжка Тані сподобається. - (Мама) Але книги це знання, а знання це сила! - (Аліна) А яку саме книжку? - (Мама) Можливо якусь книжку про кохання... - (Аліна) Можна подорувати книгу "Червоне та чорне", яка була написана Стендалем. - (Мама) Ось бачиш, яка ти молодець, за 5 хвилин ми з тобою придумали подарунок. - (Аліна) Так тобі мамо, я тебе дуже люблю...
Як дитина відчуває себе серед людей-однолітків? Цікаве питання, точної відповіді на яке не знайти. Все залежить від певної дитини, її характеру, поведінки в суспільстві та наявності зв'язку з однолітками. Деякі, досить сором'язливі чи просто замкнені у собі діти, дуже важко переживають спілкування з однолітками чи навіть з людьми у цілому. Їм важко знайти спільну тему для розмов, відчувають невпевненість і дискомфорт в присутності інших, багато часу проводять насамоті чи займаючись улюбленою справою. Такі люди неговіркі. А деякі навпаки не можуть жити без суспільної уваги, без галасних балачок та компаній друзів. Вони активні в бесіді, жартують чи просто яскраво виражають власну думку. Такі люди люблять бути серед однолітків і ведуть себе разом з ними впевнено и спокійно, не думаючи про свої наступні слова і реакцію збоку співрозмовників на них. Отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.
мне нужны
Объяснение: