Відреагувати текст Григорій Сковорода – український мислитель і філософ, педагог і письменник. Першим адаптував твори давньогрецьких філософів для української культури й академічної освіти. Вивчивши твори Платона і його послідовників у Києво-Могилянській академії, він створив на їх основі свою систему поглядів і став одним із самих яскравих українських філософів. Твори Сковороди видали вже після його смерті, проте ще за життя мислителя їх переписували від руки — такими вони стали популярними. А його вірш «Всякому місту — звичай і права» був у репертуарі мандрівних музикантів-кобзарів. Сродна праця — найбільш популярна тема роздумів Сковороди. Філософ вважав, що кожна людина повинна знайти своє власне призначення в житті і займатися тим, до чого має найбільшу прихильність. Тоді вона зможе бути в гармонії з собою і оточючими. В іншому випадку, коли люди займаються "несродною працею", землю наповнює жорстоке зло. Інша тема — «нерівна рівність» — зображена на сучасній 500-гривневій купюрі. Філософ порівнює Бога з фонтаном, який вирує водою і наповнює нею посудини, що стоять навколо. Хоча в посудин є рівна можливість отримати достатньо води, всім дістається залежно від їх об’єму, а він у кожного різний. У цій метафорі посудини — це люди. Для подолання такої нерівності і потрібно знати свій обсяг, іншими словами, знайти "сродну працю".
І. 1. Він шукав. Придивлявся до облич, що миготіли перед очима, ходив довго з вулиці на вулицю, і дріж проходила йому по тілу, коли візники гукали на нього або дзвоник трамваю несподівано гримів йому коло вуха (В. Підмогильний). 2. І хоч тепер уже лягла утома і борозни прорізали чоло, я все ж радий, що кожну кому в своїх піснях я напоїв теплом (Д. Фальківський). 3. Щоразу, коли погляд ваш зупиняється на пам’ятникові Лесі Українки в Києві чи коли ви зупинитесь в алеї придніпровського парку, неминуче, мабуть, подумається вам: є в цих прекрасних образах щось і від неї самої, від авторки, від натхненної жінки-митця Галини Кальченко (О. Гончар).