ДО ІТЬ БУДЬ ЛАСКА Вправа 3. Спиши текст. Вибери з дужок прийменник, який
найбільш підходить за змістом.
Подих зими
Стоїть (напружена, спокійна, холодна) тиша. (Тривожний,
холодний) спокій охопив землю. Подув (свіжий , спокійний,
морозний) вітерець. Небо почало кутатися у (важкі, білі,
пухнасті) хмари.
Проходить мить – і у повітрі з`являються (прозорі, білі,
маленькі) метелики. Кружляючи у першому танку, вони
повільно осідають на землю, на (оголені, тонкі) гілки дерев.
Як снігові зірочки, мерехтять (маленькі, тоненькі, красиві)
блискітки на полях. Обплутують своїм (дивним, прекрасним,
ажурним) мереживом нерухомі дерева. Тільки ягідки
горобини червоніють, оторочені (сріблястою, коротенькою,
біленькою) бахромою.
(Біловолоса, сива, морозна) красуня впевнено вступає в свої
права. Ще день, ще два – і природа засне (міцним, тривалим,
довгим) сном.
Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.