Здравствуйте скоротить этот текст: Слухайте, дітки казочку про дерева. Про те, яку вони дають нам користь. І тому їх не можна кривдити.
У затінку гіллястих дерев люди викопали дві криниці – велику і маленьку. З великої криниці брав воду дідусь., бабуся і малий Петрик.
З маленької криниці пила воду пташка і пив воду зайчик.. Пила куріпка з дітками. Пила і кізочка з козенятами. Приходила пити і корівка з телятами.
Як тут було гарно! Коли ж прилетів сюди вітер, то дуже сердився. Ніколи не міг спокійно перелетіти через дерева. Гу-у-у-у! Як він налітав на дерева, як нагинав їх додолу!
А коли прилетів вітер із дощовою хмарою, то йому теж було важко перемайнути через дерево. І завжди цей вітер віддавав майже всю воду.
Та ось дерева зрубали.
Тепер ніхто не затримував дощового вітру. І він не віддавав воду. А коли до криниць прилітав вітер-суховій, то щоразу забирав воду.
І що ж? Обидві криниці висохли. Дідусь, бабуся і Петрик зосталися без води. Навколо все висохло.
Плакала пташка. Плакав зайчик. Куріпочка вмирала від спраги. Козеня не мало де напитись. Телятко теж.
Якось прийшов лісничий і сказав: „Дерева тримають вологу. Без дерев не буде води.” І тоді вийшли діти. Стали гуртом дерева садити. Швидко молоді дерева поприймалися й почали рости.
Через багато років виросли нові дерева. Знову гув вітер, нагинав дерева додолу. Але вони не піддавалися.
І коли приходив вітер із дощовою хмарою, дерева спиняли його і забирали воду.
Скоро у великій і малій криниці знову було повно води. Знову всі приходили по воду і раділи, що вона є.
І звірята, і пташки теж тішилися. Буде тепер що їсти і пити! І деревам і за те, що бережуть воду!
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.