Скільки прекрасних полотен створено художниками, в яких вони передали свою захопленість красою рідної землі! «Золота осінь» і «Березень» І. Левітана, «Ставок, що заріс» В. Полєнова, «Українська ніч» П. Куїнджі, «Корабельний] гай» І. Шишкіна… Усе це — шедеври, те, без чого людина побіднішає. Худож-! ник ніби нагадує нам: «Люди, зачекайте! Озирніться навкруги — світ дивовижний та неповторний. У кожній квітці, в кожній гілочці, росинці, у кожнім сві-’ танку та надвечір’ї — невпинна робота природи, яка вам дарує красу». Написана 1915 року картина К. Ф. Юона «Березневе сонце» — найвідоміший пейзаж видатного російського художника. Він переносить нас у ті часи, коли російські селяни ставили свої хати з дерева. Вони були великі, добротні, затишні, як на картині Юона. Стоять такі хати, повернувшись лицем до проїзного шляху, поблискують на сонці високо піднесеними над землею вікнами. Що не хата — то хороми. Під її дахом жила зазвичай велика родина. З таких осель виходило у поле відразу чоловіків з десятеро. Поки що до польових робіт далеко. Дахи хат щільно вкриті снігом
- Привіт! Здається ти ходиш до тієї ж музичної школи, що й я. Я бачив тебе декілька разів. Мене Сашком звуть, давай знайомитися! - Так, я теж тебе бачила. Я Олена. Я вчуся на фортепіано, а ти, мабуть, на гітарі? - Так! Як ти здогадалася? - Так от вона в тебе за плечима! - А, вірно! Яка ти жартівниця! Тобі подобається музика? - Зараз – дуже! А спочатку мене батьки змусили займатися, я не хотіла. Тепер я їм дуже за те вдячна. Я вважаю, музика – моє призвання! - Нічого собі! Так ти щиро захоплюєшся музикою! Мені подобається, коли люди люблять те, що вони роблять. - То мабуть, ти й сам такий? - Звичайно! Музика завжди цікавила мене, покращувала настрій. А я сам вирішив вчитися грати – мені хотілося самому виконувати пісні моїх улюблених бітлів. - Мені «Бітлз» також подобаються. Слухай, з тобою так цікаво розмовляти. У нас стільки спільного! Але, на жаль, мені далеко додому їхати – маю йти. - Давай я проводжу тебе. Куди тобі? - До кінцевої 25-го маршруту. А тобі? - Сьогодні мені теж! Не зважай, у мене є вільний час. Мені буде приємно. - Дякую! Тоді ходімо!
Скільки прекрасних полотен створено художниками, в яких вони передали свою захопленість красою рідної землі! «Золота осінь» і «Березень» І. Левітана, «Ставок, що заріс» В. Полєнова, «Українська ніч» П. Куїнджі, «Корабельний] гай» І. Шишкіна… Усе це — шедеври, те, без чого людина побіднішає. Худож-! ник ніби нагадує нам: «Люди, зачекайте! Озирніться навкруги — світ дивовижний та неповторний. У кожній квітці, в кожній гілочці, росинці, у кожнім сві-’ танку та надвечір’ї — невпинна робота природи, яка вам дарує красу». Написана 1915 року картина К. Ф. Юона «Березневе сонце» — найвідоміший пейзаж видатного російського художника. Він переносить нас у ті часи, коли російські селяни ставили свої хати з дерева. Вони були великі, добротні, затишні, як на картині Юона. Стоять такі хати, повернувшись лицем до проїзного шляху, поблискують на сонці високо піднесеними над землею вікнами. Що не хата — то хороми. Під її дахом жила зазвичай велика родина. З таких осель виходило у поле відразу чоловіків з десятеро. Поки що до польових робіт далеко. Дахи хат щільно вкриті снігом
Объяснение: