1. Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку. (В. Стус.)
2. Я сонця жду, і сонце зійде, і ранок прийде — вір, моя мила, жди і радій! (О. Олесь.)
3. Агей, поети, глибше тон. (П. Тичина.)
4. Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем! (П. Тичина.)
5. Лети, моя пісне, за гори й долини. (В. Сосюра.)
6. З-над річки лине пісня голосна. (М. Рильський.)
7. Розлягайся, скибо чорна, сійся, зерно, і рости! (М. Рильський.)
8. Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, розливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі (А. Малишко.)
Ми (підмет) не лукавили (присудок) з тобою (додаток),
Ми (підмет) просто (обставина) йшли (присудок); у нас (додаток) нема (присудок)
Зерна (додаток) неправди (додаток) за собою (обставина).
Наша (додаток) дума (підмет), наша (додаток) пісня (підмет) не вмре (присудок), не загине (присудок).
Журбою (додаток) не накличу (присудок) собі (додаток) долі (додаток), коли (обставина) так (обставина) не маю (присудок).
Я (підмет) для тебе (додаток) буду красивою (присудок), а для когось (додаток), може, й ніякою (присудок).