Прості:
Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори.
Одна граматична основа: село — підмет, розкинулося — присудок
Гості й хазяїни почали полуднувать, знов випили по чарці й розговорились.
Одна граматична основа: гості й хазяїн — підмет, полуднувать, випили, розговорились — присудки.
Складні:
Вертається вона в хату, а свекруха спить на печі, аж хропе.
Дві граматичні основи: вона — підмет, вертається — присудок; свекруха — підмет, спить, хропе — присудки.
Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печі й встала тоді, як надворі зовсім розвиднілось.
Три граматичні основи: Мотря — підмет, заходилась чистить — присудок; Кайдашиха — підмет, охала, встала — присудки; розвиднілось — присудок.
ответ:1. Синтаксис-це розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень. (складнопідряне речення, з'єднувальний підряд. частини, сполучник що, [], (що).
2. Просте реч. містить 1 граматичну основу, а складне - дві чи більше.
(безсполучникове зв' язок)
3.Слова у словосполученні з'єднуються лише підрядним
зв'язком, а в реченні - протиставним, зіставним, роздіділовим та єднальним.
(складносурядне, протиставний зв'язок)
4.Між частинами складносурядного речення з єднальними відношен-
нями ставиться кома, у реченні з причиново-наслідковими відношеннями — тире. (безсполучникове зв' язок)
Объяснение:
Що таке байдужість? Що таке жорстокість? Це ланки одного ланцюга або це різні речі?
Є багато якостей притаманних тільки людині. Не останнє місце серед них займає байдужість. Що ж це таке? Наскільки воно постійно в характері людини? Або це швидкоплинний порив? Байдужість і байдужість, це одне і теж. Чи може бути хорошою людиною і громадянином той, який байдужий до оточуючих. Байдужий до подій навколо нього? Відповідь одна. Така людина не може бути хорошим. У нього відсутня доброта і співчуття. Він не здатний до і надати увагу.
У сучасному суспільстві жорстокість засуджується. Але чи всі помічають і засуджують байдужість? Воно поширюється, сьогодні ми пройшли повз бабусі з важкою сумкою, повз замерзаючого в заметі кошеня, завтра ми вже будемо байдужі до страждань і болю. І світ навколо нас зміниться. Всі будуть стурбовані лише собою. Сьогоднішнім днем. Що за справу до тих, хто буде жити після нас? Вирубаємо лісу, нам сьогодні так зручно, осушимо болота – а навіщо вони нам? Що нам за справу до тварин і рослин, занесених до Червоної книги? На наш вік вистачить! Ось чому страшно байдужість. Воно породжує жорстокість думок і вчинків. Після нас хоч потоп! Така приказка байдужих і байдужих людей
Байдужість дуже руйнівно. Особливо небезпечно воно всередині суспільства, всередині колективу, всередині сім’ї. Байдужа людина, він як би порожній. Без емоцій, без жалю, без переживань. І зробити те йому нічого не можна, так як йому все одно, що там йому намагаються довести або пояснити. Навіщо йому винаходити – то, адже йому і так добре. Навіщо намагатися поліпшити життя – день прожив, та й добре. Уявіть, що сталося б зі світом, якби в ньому переважали байдужі люди. Так ми б уже давно деградували і може скотилися б на самий низ еволюційної драбини.
Але озирнувшись навколо, ми з полегшенням розуміємо – все не так уже й погано. Байдужих набагато менше, ніж людей небайдужих до того, що відбувається. Прогрес не стоїть на місці. У спорті ставлять нові рекорди. Гасять пожежі і висаджують нові ліси. Організовують нові заповідні зони для рослин і тварин. Створюють благодійні фонди для хворих і слабких.
На закінчення цього міркування робимо висновок – байдужість, це найвища жорстокість. Життя не прощає байдужості до себе. Так само як і навколишнє середовище не прощає байдужості і жорстокості. Все повернеться до нас бумерангом. І повірте, буде боляче.