Колись давно , коли Україна прагнула до волі й самостійності Пантелеймон Куліш сказав :"Зовсім інша була б річ, якби ми єдиними устами і єдиним серцем трудилися над пробудженням суспільно-національної свідомості України". Серед чинників, що сприяють національній єдності, звичайно, найважливішим є мова.
"Кордони мови ніколи не збігаються з географією"- цей вислів сказав Павло Мовчан. У тих , для кого рідна мова важлива -ці кордони далекі , а ті хто спілкується на суржику -поступово звужується .Кількість українського слова сьогодні визначає якість національно-культурних процесів, що відбуваються в суспільстві, характеризує їхні потенційні можливості.
Найбільший скарб народу це його мова . Саме мова , яка віками, тисячоліттями складалася , шліфувалася на землі предків , передавалася з покоління в покоління , дедалі точніше і повніше
відображає душу народу .
Одне з цих місць - загублений у тропічних джунглях півострів, який полюбляють серфери, два інших - острівці в бірюзових водах Середземного моря, четверте - край японського архіпелагу, і останнє - містечко у Каліфорнії, назва якого означає "чудовий пагорб".
На перший погляд, ці п'ять місць нічого не зв'язує. Нікоя у Коста-Риці, Сардинія в Італії, Ікарія в Греції, Окінава в Японії та Лома-Лінда в Каліфорнії розкидані по різних куточках світу і геть не схожі.
Але, мабуть, кожен із нас, хто мріє про довге і здорове життя, хотів би народитися в одному з цих місць. Це так звані "блакитні зони", де шанси дожити до 100 років у десять разів вищі, ніж у середньому, наприклад, в США. жил?
здавалося, я вже ніколи тебе не побачу.
полум'я здавалося небезпечним