Святити великодні кошики стає все більш модною традицією, і люди, котрі раніше цього не робили, часто помиляються і несуть до церкви різні наїдки, які вони збираються споживати за святковим столом. Втім, є визначене коло продуктів, які мають символічне значення, і саме їх кладуть до великоднього кошика, прикрасивши його гілочкою освяченої верби та вишитою серветкою чи рушником. Під час освячення у кошик ставлять свічку, яка повинна нагадувати нам про Ісуса, який є світлом для людей. Обов’язково у великодньому кошику має бути паска – символ Воскресіння. Кладуть до пасхального кошика сир і масло – це продукт, не створений людиною, а дарований природою. Мати годує свою маленьку дитинку молоком, тож сир та масло є символом ніжності та жертовності для Бога. Яйця, писанки і крашанки – це один із символів Великодня, який означає нове життя. Ковбаса та шинка символізують жертовне ягня, яке звелів заколоти батько після повернення блудного сина додому. Хрін – символ людської міцності та незламності духу. Також хрін – це міцне коріння, яке дає людині віра у Воскресіння Ісуса Христа. Сіль у Біблії – символ зв’язку між Богом і народом. Її вважають оберегом. Ісус називав своїх учнів «сіллю землі». У пасхальному кошику ще можуть бути сало, мак, пшоно. На заході України до кошика кладуть відвареного півня. За легендою, півень сповістив людям, що Христос воскрес із мертвих. У центральній частині України святили просо, пиріжки з капустою та печінкою. А ось спиртні напої, ножі, якими нарізають паски, церква забороняє освячувати. І хоча Христос називає себе «виноградною лозою», а своїх учнів – «віттям» і під час весілля перетворив воду на вино, молитви на благословення вина немає. Не кладіть у кошик наїдків, котрі не перелічуються в молитві на освячення (солодощі, фрукти, соки, оливки ). Важливо пам’ятати: нічого освяченого не можна викидати. З’їжте самі, поділіться з рідними, роздайте нужденним. І обовязково дотримуйтеся дистанції, маскового режиму. Варто утриматись від відвідання церкви, якщо маєте ознаки будь-якої вірусної інфекції. Нехай ваш пасхальний кошик освятить хтось один з родини. Бережіть себе і близьких. А ще варто знати, що Великдень не є винятково родинним застіллям.Насамперед, йдеться про про духовність. Більше того, традиції, які у нас побутують, не мають глибокого християнського коріння, зокрема й освячення кошиків. Тому не треба велику увагу акцентувати на тому, що слід покласти в кошик. Головне, щоб на Великдень у вас було відчуття радості, яке має передаватися молитвою, а вже потім за до їжі.
Що на Чорному морі, На камені біленькому, Там стояла темниця кам'яная. Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників. То вони тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають. То до їх дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Приходжає, Словами промовляє: «Гей, козаки, Ви, біднії невольники! Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»
Що тоді бідні невольники зачували, Дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, По річах познавали, Словами промовляли: «Гей, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко! Почім ми можем знати, Що в нашій землі християнській за день тепера? Що тридцять літ у неволі пробуваєм, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм, То ми не можемо знати, Що в нашій землі християнській за день тепера». Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Теє зачуває, До козаків словами промовляє: «Ой, козаки, Ви, біднії невольники! Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота, А завтра святий празник, роковий день великдень». То тоді ті козаки теє зачували, Білим лицем до сирої землі припадали, Дівку бранку, Марусю, попівну Богуславку, Кляли-проклинали: «Та бодай ти, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко, Щастя й долі собі не мала, Я Як ти нам святий празник, роковий день великдень сказала!» То тоді двка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Теє зачувала. Словами промовляла: «0й, козаки, Ви, біднії невольникиі Та не лайте мене, не проклинайте, Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати, То буде мені, дівці-бранці, Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддавати; То буду я до темниці приходжати, Темницю відмикати, Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати». То на святий празник, роковий день великдень, Став пан турецький до мечеті від'їжджати, Став дівці-бранці, Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддавати. Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Добре дбає,— До темниці приходжає, Темницю відмикає, Всіх козаків, Бідних невольників, На волю випускає І словами промовляє: «Ой, козаки, Ви, біднії невольники! Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте, Тільки я вас, одного города Богуслава не минайте, Моєму батьку й матері знати давайте: Та нехай мій батько добре дбає, Грунтів, великих маєтків нехай не збуває, Великих скарбів не збирає, Та нехай мене, дівки-бранки, Марусі, попівни Богуславки, 3 неволі не викупає, Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для роскоші турецької, Для лакомства нещасного!» Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників 3 тяжкої невоі, 3 віри бусурменської, На ясні зорі, На тихі води, У край веселий, У мир хрещений! Вислухай, боже, у щирих, У нещасних молитвах Нас, бідних невольників!
Кінець літа. Через тиждень знову до школи. Три місяці я відпочивала на морі. Якщо чесно я скучила за домом... Море це звичайно добре, але вдома все одно краще! Я як зараз пам'ятаю день, коли приїхала в Бориспіль. То був сонячний і теплий день. З аеропорту я їхала на таксі. Біля дому мене зустріла мати. -Привіт доню!- обіймаючи мене сказала мати- я так скучила за тобою! -Я теж жахливо скучила, матусю! - Як відпочила? -Дуже добре! Але весь час я згадувала дім... - А ми весь час згадували тебе- з посмішкою відповіла мати - Ходімо до дому, мені стільки треба вам розповісти! - Ходімо, дома вже всі зачекалися!
Яйця, писанки і крашанки – це один із символів Великодня, який означає нове життя. Ковбаса та шинка символізують жертовне ягня, яке звелів заколоти батько після повернення блудного сина додому. Хрін – символ людської міцності та незламності духу. Також хрін – це міцне коріння, яке дає людині віра у Воскресіння Ісуса Христа.
Сіль у Біблії – символ зв’язку між Богом і народом. Її вважають оберегом. Ісус називав своїх учнів «сіллю землі».
У пасхальному кошику ще можуть бути сало, мак, пшоно. На заході України до кошика кладуть відвареного півня. За легендою, півень сповістив людям, що Христос воскрес із мертвих. У центральній частині України святили просо, пиріжки з капустою та печінкою. А ось спиртні напої, ножі, якими нарізають паски, церква забороняє освячувати. І хоча Христос називає себе «виноградною лозою», а своїх учнів – «віттям» і під час весілля перетворив воду на вино, молитви на благословення вина немає. Не кладіть у кошик наїдків, котрі не перелічуються в молитві на освячення (солодощі, фрукти, соки, оливки ).
Важливо пам’ятати: нічого освяченого не можна викидати. З’їжте самі, поділіться з рідними, роздайте нужденним. І обовязково дотримуйтеся дистанції, маскового режиму. Варто утриматись від відвідання церкви, якщо маєте ознаки будь-якої вірусної інфекції. Нехай ваш пасхальний кошик освятить хтось один з родини. Бережіть себе і близьких.
А ще варто знати, що Великдень не є винятково родинним застіллям.Насамперед, йдеться про про духовність. Більше того, традиції, які у нас побутують, не мають глибокого християнського коріння, зокрема й освячення кошиків.
Тому не треба велику увагу акцентувати на тому, що слід покласти в кошик. Головне, щоб на Великдень у вас було відчуття радості, яке має передаватися молитвою, а вже потім за до їжі.