Скласти твір - розповідного характеру в художньому стилі, з елементами роздуму з використанням займенників, що належать до різних розрядів на тему:"Що важливіше - наполегливість чи скромність?"
На мою думку, як скромність, так і наполегливість є хорошими рисами характеру людини. Але я твердо переконана в тому, що наполегливість все ж важливіша людська якість.
По-перше, скромність інколи стає на заваді до досягнення поставлених цілей. На мою думку, скромна і непримітна людина досягатиме мети менш радикальними методами. Таким особистостям важко “йти по головах”, що в сучасному світі є важливим вмінням людини. Натомість наполегливі люди досягатимуть цілі будь-якою метою. Вони будуть стукати у всі двері, шукати нагоди, щоб вдало зарекомендувати себе. Такі особистості часто готові навіть взяти участь у, так званій, грі на виживання. Якщо вони бачать перед собою ціль, – то не зважають ні на які перешкоди. Більше того, наполегливі люди стійкі у власних переконаннях: їх важко змусити робити те, що їм не до душі. Такі особи здатні швидше приймати складні рішення. Вони миттєво зважують всі перспективи та оцінюють, чи варто тратити власні сили заради можливого результату, чи виправдають себе очікування.
По-друге, наполегливість приваблює інших людей. Завзятий, хвацький, запальний характер зразу впадає в око. Наприклад, людям з таким характером легше влаштуватись на роботу. Адже керівництво відразу помічає готовність майбутнього працівника завзято братись навіть за найскладніші завдання та стійко витримувати можливий стрес. Окрім цього, співпраця з такими людьми приносить лише задоволення, бо їхня заповзятливість не дає опустити рук і допомагає довести справу до кінця, а також часто дарує віру у власні сили усій команді.
Отож, наполегливість – провідна риса характеру сучасної особистості. Вона допомагає досягнути поставлених цілей та приваблює інших людей.
Повага до старших традиція в Україні Історія нашої країни нараховує вже багато століть і навіть тисячоліть. За цей довгий час у нас з'явилось багато традицій. Деякі є суто українськими, деякі - ні, як, наприклад, Новий рік. Але незважаючи на їх походження, ми приймаємо і любимо кожну з них. Ми радіємо Новому року, із охотою справляємо Великдень та Трійцю. Кожну з цих традицій ми святкуємо по-різному. Так, як заведено відзначати те чи інше свято. Тобто для кожного свята існує якийсь власний ритуал, якась послідовність дій. На Великдень наші бабусі печуть паски, а на день народження - торти. І скільки жили на світі українці, стільки вони підтримували ці традиції, а окрім цього створювали нові. Такі, як, наприклад, традиція поваги до старших. І мені здається, що з'явилась вона якось сама по собі, просто протягом спілкування. Повага до старших не є якимось ритуалом, що повторюється тільки декілька разів на рік. Ми повинні підтримувати її кожного дня. Я не маю на увазі, що треба твердити своїм батькам, бабусям та дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова - це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. Та як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? Чи дуже це важко? Чи багато зусиль треба до цього докласти? На мою думку, це зовсім не важко і не потребує майже ніяких зусиль. Лише трішечки. Зовсім не важко поступитись місцем у трамваї чи тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старших. Постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. Цей вчинок - дрібниця, але він показує, вихована людина, чи ні. Хлопець, який півнем сидить у переповненому автобусі, а поруч стоїть стомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. А інколи буває і так, що вона просить його поступитись місцем, а хлопець відмовляє. Це, на мій погляд, вже зовсім хамство! Окрім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати "будь ласка", а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослих. Це буде просто непристойно. Ми не завжди згодні з ними, але все ж таки треба стримуватись. Якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. Бо неввічливо буде влазити, або ще гірше, канючити чи кричати. Якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокійно, без крику та гамору. Хоча іноді так хочеться повибрикувати, я намагаюсь стримуватись. Неповагою також буде влазити у розмову дорослих, а якщо все ж таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитись за втручання, а вже потім говорити. Існують і інші правила, що стосуються спілкування. До людей, що посідають в твоєму житті різні місця, треба і звертатись по-різному. Якщо це вчителька або незнайома людина, треба називати її на Ви, бо називати на ти можна тільки найближчих людей, що старші за тебе: маму, тата, бабусю або дідуся. А тітку та інших родичів треба величати тільки на Ви. Усі ці правила прості, і їх не так вже і багато, тому я вважаю, що саме так має поводитись кожен.
На високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто. Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королева. Хто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його.
На мою думку, як скромність, так і наполегливість є хорошими рисами характеру людини. Але я твердо переконана в тому, що наполегливість все ж важливіша людська якість.
По-перше, скромність інколи стає на заваді до досягнення поставлених цілей. На мою думку, скромна і непримітна людина досягатиме мети менш радикальними методами. Таким особистостям важко “йти по головах”, що в сучасному світі є важливим вмінням людини. Натомість наполегливі люди досягатимуть цілі будь-якою метою. Вони будуть стукати у всі двері, шукати нагоди, щоб вдало зарекомендувати себе. Такі особистості часто готові навіть взяти участь у, так званій, грі на виживання. Якщо вони бачать перед собою ціль, – то не зважають ні на які перешкоди. Більше того, наполегливі люди стійкі у власних переконаннях: їх важко змусити робити те, що їм не до душі. Такі особи здатні швидше приймати складні рішення. Вони миттєво зважують всі перспективи та оцінюють, чи варто тратити власні сили заради можливого результату, чи виправдають себе очікування.
По-друге, наполегливість приваблює інших людей. Завзятий, хвацький, запальний характер зразу впадає в око. Наприклад, людям з таким характером легше влаштуватись на роботу. Адже керівництво відразу помічає готовність майбутнього працівника завзято братись навіть за найскладніші завдання та стійко витримувати можливий стрес. Окрім цього, співпраця з такими людьми приносить лише задоволення, бо їхня заповзятливість не дає опустити рук і допомагає довести справу до кінця, а також часто дарує віру у власні сили усій команді.
Отож, наполегливість – провідна риса характеру сучасної особистості. Вона допомагає досягнути поставлених цілей та приваблює інших людей.