Я живу у маленькій хатині зі своєю сім’єю. Нас у сім’ї троє -
це я, мама і тато. Живемо ми неподалік від великого парку.
Якось мені захотілося піти на прогулянку. Надворі було літо, я пішла до парку і цілий день провела там. Я довго блукала парком і не помітила, як минає час. Раптом настав вечір, мені стало страшно. Тут мені почувся якийсь дивний звук. Я не могла зрозуміти, звідки він лунав, але мені здалося, що то і був сам Вечір, він ніби вітав мене і застерігав, що вже пізно і час іти до дому, бо батьки будуть хвилюватися та шукати мене. Я стала озиратися, намагаючись знайти, звідки лунає звук. Я побачила дерево, а на ньому – птаха. Виявилося, що це просто сова. Вона була велика, а її очі дивилися прямо на мене, наче вона до мене зверталася. Я швидко побігла додому. На цьому і закінчилася моя зустріч із Вечером.
У мене живе чудове маленьке кошеня. Воно прибилося до будинку і дуже нявчало. Мама дозволила взяти його в квартиру. Я назвала його Пухнастиком, бо воно дуже пухнасте. Колір шерсті у нього сіренький, а лапки і шийка біленьки. Він такий гарненький. Я його викупала і посушила. Він дуже любить сметану, а ще солодке печиво. Ми для нього сім´я.
Я не знаю якої це дитинча, породи. Він дуже сміливий, коли щось не подобається, то відкриває своє ротеня і намагається мене вкусити. Але не кусає, бо він мене любить, і я його.
У моїх друзів також є улюбленці: цуценя, мишеня, кроленя. Я дуже рада, що у мене є Пухнастик — моє улюблене звіреня.