Це було взимку. Якось уранці* з вулиці долинув трохи дивний звук. Я тихо підійшов до вікна й побачив там чарівне чудодійство. По сизому небі плавно, витонченно летіла на своїх санях дівчина-зима. Взяла свою паличку й повільно змахнула нею. І вмить у магічному танку закружляли сніжинки. Змахнула ще - ураз подув прохолодний вітерець. Я не повірив своїм очам, тому хутко заплющив їх. Коли розплющив, дівчини вже не було.
* не можна вживати слово вранці в цьому випадку, так як попереднє слово закінчуєтсья на ь, після якої пишемо у
Мати та п'ятирічна донька Дарина прийшли до дому й почали думати щоб таке подарувати бабусі на день народження. Дарина - Мамо, я хочу подарувати бабусі ведмедика. Мати - Даринко, бабуся вже доросла, давай краще ёё подаруємо те, чого в неё ще не має? Даринка - Я знаю що її треба! Давай но мі її подаруємо кошеня? В неї є миші, а кішки немає. Мати - Дуже добра думка, але давай так, ми з тобою спечемо тортик, потім купимо кошеня, причепимо на нього бантик й покладемо його в корзину? Адже, бабуся зрадіє коли побачить маленьке, пухнасте чудо! Дарина - Добре, давай. Мамо, тільки я сама буду нести кошеня. Мати - Будеш ти нести кошеня
* не можна вживати слово вранці в цьому випадку, так як попереднє слово закінчуєтсья на ь, після якої пишемо у