ответ:1)Буду я навчатись мови золотої... (А. Малишко)
Синтаксичний розбір:
Буду я - присудок, безособова форма дієслова "бути" у майбутньому часі
навчатись - інфінітив, дієслово у формі дієслова з невизначеним часом та
мови - додаток, іменник у родовому відмінку однини
золотої - прикметник у родовому відмінку однини жіночого роду
2)Українську мову шанувати у світі.
Синтаксичний розбір:
Українську мову - доповнення, іменник у знахідному відмінку однини
шанувати - присудок, інфінітив, дієслово у формі дієслова з невизначеним часом та
у світі - обставина місця, прийменниковий вираз
3)В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ ( О.Олесь)
Синтаксичний розбір:
В землі - обставина місця, прийменниковий вираз
віки - підмет, іменник у знахідному відмінку множини
лежала - присудок, дієслово у минулому часі однини
мова - додаток, іменник у знахідному відмінку однини
І - сполучник
врешті - прислівник
вибилась - присудок, дієслово у минулому часі однини
на світ - обставина місця, прийменниковий вираз
Объяснение:
У вашому описі згадується сцена, коли жайворонки намагалися триматися на одному місці, тріпочучи крильцями. Цей образ можна використати для створення художнього твору. Ось один можливий варіант твору, що відображає цю ситуацію:
Під небом високим і безмежним,
Де зорі яскраві палають вічно,
Там, на горі, де вітер грає,
Жайворонки свою пісню співають.
Збираються вони в ранкову зорю,
Захоплені мелодією серця.
Їхні крила прагнуть висоти,
Тріпочуть натхненно і без злості.
Аж крилаті пташки піднімаються,
Тримаючись на місці прагненьм.
Тріпочуть крильцями натхненно,
Бажаючи залишитися навічно.
Та час летить, і вони вгору стрімко,
Там, де небо зустрічається з землею.
Їх пісня лунає високо-високо,
Зваблива, ніжна, музика небесна.
Жайворонки символізують вільну душу,
Що прагне піднестися до висот.
Тріпочучи крильцями на кожному кроці,
Вони втілюють мрію про волю й любов.
І ми, як жайворонки, у своєму польоті,
Намагаємось триматися на одному місці.
Тріпочучи крильцями натхненно й світло,
Ми прагнемо до висоти своїх мрій і дій.
Отже, тримаймося на крильцях натхнення,
Нехай мрії надихають нас завжди.
Тріпочучи крильцями, розпускаймо пір'я,
І завойовуймо світ своєю вольністю.
Між вершинами гір простяглася мальовнича річка, яка плинула спокійно і непоспішно, неначе музика, що ллється у вушах. Її вода мала тиху синевату окрасу, але невеликі хвильки, що накотилися на береги, створювали мелодійний шепіт.
По обох боках річки тяглися красиві луки з травою, яка утворювала ніжну зелену килимову покривку. Тут і там на луках розкинулися невеликі кущі і квітучі квіти, що дарували свою чарівну ароматичну силу.
Вдалося знайти деякі схованки серед високих дерев, де можна було ігати за красою природи, насолоджуватися спокоєм та мріяти про незабутні пригоди. Здається, час тут зупинився, а кожен подих природи наповнював серця радістю та натхненням.
Так, ця місцевість була істинним джерелом втіхи і спокою, де можна було забути про суєту повсякденного життя і поринути в безмежну красу природи.