Ми обрали найкраще, як на мою думку, південне місто нашої країни — Одесу. Ось ми, нарешті, дісталися готелю та облаштувалися в ньому. Щойно приїхали, як відразу ж вирішили піти до моря, скупатися після тривалої поїздки. Але нам завадила злива, добре, що вона була короткочасною. Дощ налякав усіх, хто був на пляжі. Коли ми прийшли до моря, відпочивальників майже не було. Ми із задоволенням стали плавати, вода здавалася дуже теплою. Дно було піщаним, по ньому дуже приємно ступати.
Протягом всього відпочинку ми щоранку ходили до моря. На наш подив, воно кожного дня було різним на вигляд. Одного разу, коли ми прийшли, на ньому були великі хвилі. Вони накочувалися на берег, ударялися об нього, утворюючи білу піну. Але люди, все одно, плавали на хвилях. Було дуже приємно, коли хвилі притягували та відкидали до берега. А ще ми знайшли чудові мушлі, які взяли з собою додому на згадку про море. Коли ми засмагали на сонечку, то слухали крики чайок ігали, як вони на льоту виловлюють з води дрібну рибку.
Найкрасивішим море буває, коли день добігає кінця. Сонце сідає за морський обрій червоним зенітом, відбиваючись у гладі води. Небо стає різнобарвним, з переважанням жовтого, червоного та помаранчевого кольорів. А коли настає ніч, то на березі запалюється багато різнокольорових вогнів, всі вони теж відбиваються в морській воді. Тоді пляж порожніє та рідко можна зустріти людей. Приємно прогулюватися по м’якому піску, дихати свіжим морським повітрям, милуватися навколишньою красою.
Сама природа подбала про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. Красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око.
Дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, прагнень.
Красивими є не лише речі чи сама природа. Красивими є люди, особливо красиві своєю душевною красою. Бо такі люди добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини. Такі люди тримають нашу землю, на них тримається весь світ, отже, саме така краса врятує світ. Це краса людяності, краса чистих почуттів, краса думок.
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами; Хай буяє весна і цвітуть різнобарв'ям сади... Хай вирує життя й не стають наші діти каліками, Та іде в небуття ця жахлива біда назавжди.
Хай не вбивцею буде сусід-росіянин, а - братом; І нехай захлинеться від гніву в Кремлі супостат. Хай здригається небо лиш від громового роскату; І хай землю батьків більш не топчуть: чечен і бурят...
І нехай уночі наші сни не розстрілюють "Гради"; Не спалахують міни в донецьких й луганських степах. Хай навіки замовкнуть й не рвуться над нами снаряди; І хай висохнуть сльози страждань на стражденних очах.
Наші ниви нехай золотим наливаються колосом; Та лунає усюди бадьорий і радісний спів. І сміється кохана щасливим закоханим голосом... Хай ні сиріт не буде у нас, ні заплаканих вдів...
Хай виблискує сонце промінням, немов самоцвітами... Хай курличуть у мирному небі ключем журавлі... Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами; І радіє усе на моїй, Богом даній землі...
Ми обрали найкраще, як на мою думку, південне місто нашої країни — Одесу. Ось ми, нарешті, дісталися готелю та облаштувалися в ньому. Щойно приїхали, як відразу ж вирішили піти до моря, скупатися після тривалої поїздки. Але нам завадила злива, добре, що вона була короткочасною. Дощ налякав усіх, хто був на пляжі. Коли ми прийшли до моря, відпочивальників майже не було. Ми із задоволенням стали плавати, вода здавалася дуже теплою. Дно було піщаним, по ньому дуже приємно ступати.
Протягом всього відпочинку ми щоранку ходили до моря. На наш подив, воно кожного дня було різним на вигляд. Одного разу, коли ми прийшли, на ньому були великі хвилі. Вони накочувалися на берег, ударялися об нього, утворюючи білу піну. Але люди, все одно, плавали на хвилях. Було дуже приємно, коли хвилі притягували та відкидали до берега. А ще ми знайшли чудові мушлі, які взяли з собою додому на згадку про море. Коли ми засмагали на сонечку, то слухали крики чайок ігали, як вони на льоту виловлюють з води дрібну рибку.
Найкрасивішим море буває, коли день добігає кінця. Сонце сідає за морський обрій червоним зенітом, відбиваючись у гладі води. Небо стає різнобарвним, з переважанням жовтого, червоного та помаранчевого кольорів. А коли настає ніч, то на березі запалюється багато різнокольорових вогнів, всі вони теж відбиваються в морській воді. Тоді пляж порожніє та рідко можна зустріти людей. Приємно прогулюватися по м’якому піску, дихати свіжим морським повітрям, милуватися навколишньою красою.