Объяснение:
Літо, літечко! Тепленько, сонячно, гарно! Та, ні… Не гарно, а чудово, казково! Така благодать на землі, коли приходить чарівне літо. Теплі промені яскравого сонечка зігрівають навколишній світ. Все цвіте, достигає. Колоситься збіжжя, наливаються солодкими соками сади і городи. І кожна ягідка додає радість і задоволення. Літо приносить красу, тепло і радість. Манить до себе річка і озеро, кличе синє море у лагідні хвилі. А в лісі яка краса! Не так спекотно, як у полі, а прохолодно, свіжо і тебе він напуває ароматом різнотрав’я і дерев, які десь під самим небом гойдаються, сходяться своїми верхівками і розходяться, сходяться і розходяться… А ти лежиш на зеленій травичці і закохано дивишся на цей казковий і дивовижний світ, у якому випало щастя жити. Чудова пора року! Хочеться, щоб літо ніколи не закінчувалося. Та дні швидко минають і ось уже на горобині починають червоніти ягідки, Достигають яблука і груші… Добігає до кінця літо-літечко…
н.в. тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятий
р.в. тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятого
д. тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятому
зн. тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятого
о. тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятим
м. на тисячу дев'ятсот вісімдесят п'ятому