Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.
Життя не стоїть на місці. Змінюються часи. Якою ж повинна бути сучасна людина? Швидкий розвиток науки, техніки, нові технології вимагають глибоких і міцних знань від сучасної людини. Дедалі необхіднішими стають сьогодні вміння працювати на комп'ютері, знання іноземних мов. Сучасна людина повинна стежити за новими досягненнями і відкриттями. Але, щоб розуміти їх, необхідно мати відмінні знання із шкільних предметів.
Сучасна людина обов'язково має бути культурною, розбиратися у мистецтві і мати високий художній смак. Література, музика, живопис, театр не повинні лишатися за межами її інтересів.
Сучасна людина — гармонійна людина. За наукою і мистецтвом вона не забуває про власне здоров'я і тому регулярно займається спортом. Саме спорт зробить її сильною, витривалою, загартованою.
Незважаючи на зміну часів, розвиток науки, є в житті вічні цінності. І людські риси, які цінувалися в минулому, є важливими сьогодні, будуть важливими завтра. Я переконаний, що вони є обов'язковими для сучасної людини. Мова йде про доброту, чесність, порядність, здатність прийти на до захистити слабких.
Сьогоднішній день ставить багато вимог до людини, яка хоче називатися сучасною. Але я вважаю, що бути такою людиною необхідно, що саме за такими людьми сьогоднішній день і майбутнє.
У невеликому селі жив хлопчик на ім'я Макс. Він любив їсти різні види хлібу: білу булочку, пшеничний хліб, житню крихту і навіть кукурудзяний хліб. Макс часто ходив у місцевий магазин, де продавалися всі ці види хлібу. Він купував хліб із задоволенням і їв його з апетитом.
Але одного разу, коли Макс повертався додому, він помітив чудовий аромат, що розповсюджувався з його власного будинку. Він швидко побіг до кухні і побачив свою маму, яка виймала з печі свіжо випечений хліб. Він був рум'яний, хрусткий і неймовірно ароматний.
Макс зразу ж схопив шматок цього вдома приготованого хліба і вкусив його. Смак був неймовірний! Він був набагато смачніший, ніж будь-який хліб, який він купував у магазині. Макс зрозумів, що ніякого іншого хліба він більше не захоче, коли вдома можна спекти таку чудову хлібину.
Відтоді Макс завжди прохав маму пекти вдома хліб. Вони робили це разом, а кухня наповнювалася чарівним ароматом. Коли хліб готувався, Макс навіть допомагав мамі вимішувати тісто. Вони проводили час разом, спілкуючись і сміючись, тим часом як хліб піднімався і смажився у печі.
Кожного разу, коли свіжий хліб виймався з печі, Макс не міг стриматися, щоб не вкусити його. Він завжди почував себе особливим, коли їв той самий хліб, який сам допоміг приготувати.
Він зрозумів, що незалежно від того, якого хліба він би не їв у своєму житті, ніщо не зрівняється зі смаком вдома спеченої хлібини. Вона була наповнена любов'ю та турботою, і саме тому вона була найсмачнішою. Кожен шматок цього хліба нагадував Максу про його родину і тепло домівки.