«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.
У лісі, де вогники світяться вночі і дерева розмовляють мовчки, жив собі маленький вухатий кролик на ім'я Вітряк. Він мав найвеликіші вуха серед усіх тварин у лісі. Кожного ранку, Вітряк прокидалася рано, коли ще зорі блищали на небі, і збирався на свою незвичайну подорож.
Одного разу, під час своїх блукань лісом, Вітряк почув далекі вугуки. Це були плескахи води, що вибухали з водоспаду. Ці вугуки були такі кришталеві та мелодійні, що Вітряк не міг утриматись і полетів до водоспаду. Прилетівши, він побачив трьох вугука Лео, Мію і Бена, які співали на вершині водоспаду. Вітряк був зачарований їхнім співом і приєднався до них.
Разом вони створили неймовірну гармонію. Їхні вугуки проникали кожним куточком лісу і надавали йому особливу магію. Тварини збирались навколо, щоб послухати цей незабутній концерт. Листя на деревах тихо шелестіло, а квіти розкривалися, здавалося, що вони теж співають.
Лео, Міа, Бен і Вітряк співали протягом усього дня і усіх зачаровували своїм мелодійним співом. Ця казкова подорож в лісі стала початком надзвичайних пригод і незабутніх зустрічей.
З того дня усі мешканці лісу пам'ятають цей дивовижний спів, який дарував радість і щастя. Вітряк разом із своїми новими друзями продовжує розносити свої вугуки по всьому лісу, роблячи його ще більш чарівним та живим.