Випішіть із тексту прислівники 2. Ніколи людина не переживає так глибоко почуття обов'язку перед Батьківщиною, як у ті години роздумів над долею Вітчизни, коли вона мислено повторює шлях, пройдений своїм народом (В. Сухомлинський). Віконце світилося, там усе ще ждали, там довго ще ждатимуть, бо по-справжньому ждати вміють лише матері (М. Олійник). А навкруги гарно, як бува напровесні в полі (М. Коцюбинський). Варіант 3. Я й сьогодні не знаю, хто там ходить в саду, як я щастя впізнаю, де кохання знайду? (Є. Летюк). Хтось колись сказав: першу половину шляху подорожній думає про те, що зоставив удома, другу — що чекає його попереду (М. Олійник). Жартома між двома очами-озерцями, мов човенце хистке, гойдалось серце (Н. Кащук). Варіант 4. По-моєму, кожна людина мусить хоч раз коли-небудь сягнути свого зеніту (0. Гончар). Хто страху у битві не знає, забувши сьогодні про втому, той дійде (я вас запевняю!) в безсмертя раніш, ніж додому (О. Підсуха). Десь над вами [героями] давно обеліски уже височіють, зацвітають троянди чи зроста нетолочене жито (Л. Забашта). Варіант 5. Непереможно прагну я поставить так високо червону короговку, де й сам орел гніздо на сміє звить! (Леся Українка). Міцно і довго парубки трясли йому [Маркові] руки, якось по-новому дивились в очі (М. Коцюбинський). Варіант 6. Впрост і вхльост сікли клинки будьонівські, шпарили швидкі шрапнелі вись. З льоту, з маху рвали люті коні в скік, лавою за лавою ллючись (М. Бажан). Одвіку і довіку слава вам, вожді і воїни Паризької комуни, ваш приклад нам снагу дає й завзяття (Л. Дмитерко).
