Певною мірою інтернет все-таки підштовхує людей один до одного. Скільки нас не знали б один одного, якби не інтернет? Я власне, завдячую йому знайомством з людьми, які зараз займають важливе місце у моєму житті. Він дозволяє підтримувати стосунки з тими, хто знаходяться далеко від нас. А будь-яке спілкування зближує.
З іншої сторони - кожен сидить по ту сторону монітору зі своєю біллю. І ми не можемо знати, що відбувається з людиною. Іноді це і на краще, адже не завжди хочеться, щоб хтось знав, що відбувається з тобою.
Автобіографія
Я Цімлянський Руслан Віталійович, народився 14 травня 1963 р. в селі Лиса Гора, Вінницької області.У 1970 році пішов в перший клас Лисогорської СШ. З 1970 по 1980 рр. навчався у школі, а з 1981 р. вступив до Ілінецького будівельного технікуму. У 1983 р. був покликан в ряди збройних сил України, для проходження служби в армії. Після демобілізації з лав армії у 1985 р. продовжив навчання у технікумі, який закінчив у 1987 р.
З 1987 по 1990 рр. працював прорабом. З 1990 втратив роботу у зв’язку зі скороченням штатів. На данний момент я безробітній.
У 1991 р. одружився на Костяенковій Олені Сергіївні. У 1993 р. народився син - Геннадій.
Мій батько Цімлянський Віталій Аркадійович, 1941 року народження, пенсіонер, проживаючий в Вінницькій області селі Лисій Горі.
Моя мати – Цімлянська Настя Петрівна, 1947 р.н., продавець, проживає з адресою - село Лиа Гора.
До судової відповідальності ні я, ні мої родичі не притягувалися.
Підпис Дата
Р. шістсот двадцяти п'яти
Д. шестистам двадцятьом п'ятьом
3. шістсот двадцять п'ять (двадцятьох п'ятьох)
О. шестистами двадцятьма п'ятьма
М. на шестистах двадцяти п'яти