~ Діалог~
(Розмова по телефону)
— Привіт, Катю!
— Привіт, Ліза!
— Ти, вчора подивилася телепередачу "Ранок" ?
— Так. Я її завжди дивлюся ранком.
— Ну і як тобі цей випуск про збереження культури?
— Він мені дуже сподобався тим , що люди після його перегляду зможуть замислюватися перед тим як руйнувати пам'ятки архітектури.
— Так, це на сьогоднішній день дуже поширена проблема. Я не розумію тих, хто руйнує історію значних архітектурних споруд.
— Я пам'ятаю, про те як говорили о руйнування одно пам'ятника. Це було жахливо. Одне питання, НАВІЩО!?
— О, це дуже жахливо. Я вважаю це дуже поганий вчинок. Так як вони не тільки зруйнували пам'ятник, а ще і історію к цьому монументу.
— Так, я з тобою згодна.
— Ясно, мені вже час бігти на курси історії.
— Авжешь, Добре бувай !
— До наступної телепередачі!
- Інтелігентна людина... інтелігенція... Такі складні поняття. Що дає право вважати ту або іншу людину інтелігентом?
-Я вважаю, що у першу чергу це коректна поведінка.
-Так, це правильно. Але, як визначити інтелегентна людина чи ні, якщо у різних колах спілкування про неї говорять по різному? На роботі вихваляють за вічливість та пунктуальність, а дома навіть не ймуть віри таким чуткам...
-Інтелегентна людина повинна бути коректною при будь-яких обставин. І ще я думаю, ерудованість людини теж визначає рівень її інтелегентності.
-Ні, це спірний фактор, інтелігентність не стільки в ерудованості людини, у тому, чи багато книг прочитала, скільки в її вчинках, мові, у розумінні іншої людини, умінні ввійти в її становище, у почутті відповідальності за все, що оточує нас. Такою може бути людина, яка не має освіти, та, що не відвідує художніх салонів і виставок.
-Тоді можливо про інтелегентність потрібно судити за великими вчинками людини?
-Знову таки ні, нтелігентність виявляється не тільки у великому, але й у малому. Уміння сперечатися, вести дискусію... Справжній інтелігент з повагою ставиться до свого опонента, ким би він не був, хоча б ідейним супротивником. Раз вступив у дискусію — виявляй такт і повагу. А коли аргументом у суперечці стають образливі слова або виплеснута в обличчя опонента склянка води — яка вже тут інтелігентність... Справжній інтелігент ніколи не буде грубий і байдужий, заздрісний і зловтішний. Йому це генетично чуже.
-Ось ми з тобою вже самі вступили в суперечку... Та знаєш? Я зрозумів, що інтелігентність — не набір знань і гарних манер, хоча вони дуже потрібні інтелігентній людині. От тільки коли це все освітлено багатством душі, небайдужістю до навколишнього світу, здатністю всотувати в себе нові знання і сприймати культурні цінності, тоді це називають інтелігентністю!
Я дуже люблю свою бабусю. Коли я дивлюся на її руки, моє серце сповнюється захопленням. Які ж вони працьовиті, руки моєї бабусі! Усе своє життя моя бабуся працювала, і навіть зараз, коли вона вже на пенсії, її руки не знають відпочинку. Вона весь час щось робить: готує смачні страви, шиє мені гарний одяг, вишиває. Інакше вона просто не вміє. Я дуже пишаюся своєю бабусею, бо вона багато чого знає та вміє. Бабуся і мене привчає бути працьовитою та ніколи не сидіти без діла. Бабуся завжди каже, що для ледачих рук чорт завжди знайде справу, тому треба бути працьовитою і не ледарювати. Я сподіваюся, що коли виросту, навчуся усьлму, що вміє моя люба бабуся.