ответ:Казка Б. Лепкого «Мишка», за словами самого автора, написана для дітей і дорослих. Чому ж? Адже найчастіше казки пишуть для малих дітей, які вірять у дива та чари… На мій погляд, у казці «Мишка» автор піднімає дуже серйозні питання, які хвилюють не лише дітей, але й дорослих.
Автор показує нам мишку, яка живе у багатій сільській хаті, не знаючи горя. Війна, яка принесла стільки горя, навіть потішає господаря – саме завдяки їй він заробляє. Мишка розповідає своїм міським сестрам, як господар торгує салом, борошном і молоком, як складає гроші до скрині і радіє чужому горю.
Навіть мишка, чарівний персонаж, вражена бездушністю своїх господарів. Особливо вразило її те, що господиня не дала стакану молока бідній жінці, яка прийшла попросити його для своєї безнадійно хворої дитини. Господиня казала, що корови майже не дають молока, а мишка знала, що це не так, адже молоко, як і інші харчі, господарі продавали.
Саме тоді у голові мишки народилася думка помститися своїм скупим господарям: вона з мишенятами перетрощила всі гроші в скрині, зароблені нечесним шляхом на чужих сльозах. Коли господар відкрив скриню і побачив, що грошей немає, він страшенно розлютився. Шкода, що він так і не зрозумів, за що йому це покарання. Адже люди, подібні до господарів мишки, просто не здатні до розуміння чужого горя і чужих проблем, вони користуються ними, щоб збагатитися, і це вражає.
Мені здається, що у всі часи будуть такі люди. Адже були ж вони під час війни, під час голоду також були ті, хто скупляв речі за безцінь, за харчі, а люди несли останнє, щоб урятувати від голодної смерті своїх дітей… Такі люди – це ганьба нашого народу, вони не мають права зватися людьми!
Та все ж, мені здається, такі люди, як господарі мишки, все одно не збудують щастя на горі інших. Недарма ж автор показав нам, що гроші потрощила мишка – тобто, розплата за їхні ганебні вчинки їх настигла. Сам це і є справедливість. Не можна будувати своє щастя на нещасті інших: їхні сльози і біль не залишаться безкарними. Людина має бути гуманною, допомагати іншим, адже саме на цьому побудований наш світ. а якщо кожен буде намагатися скористатися іншим, то яким тоді стане наш світ? і якщо ви намагаєтесь покращити своє життя за чийсь рахунок, то запитайте в себе, чи хотіли б ви, щоб так вчинили з вами? Адже помінятися місцями у такій ситуації дуже просто! Для того, щоб цього не сталося, не варто намагатися побудувати щастя на нещасті інших, краще до м стати щасливими, і тоді вони до у цьому вам!
Я знаю життя з усіх боків і тих, що завжди не задоволені чимось – і в будь-якій ситуації починають тривожитися. Гонта з ЗалізнякоЙтрубки закурили. Страшно закурили . Йдуть та й ідуть, чорні, похилі, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі... Йдуть і зникають у сірій безвісті (М. Коцюбинський Ми скликали зібрання виборців і він представлявся виборцям. Промовляв (І. Франко). Я старий чоловік. Бідний чоловік (І. Франко). На Чубинського напав тепер страх. Ганебний, підлий страх (О. Довженко Уже й час літній настав, спека стоїть нестерпна, а тут в холодочку ми сидимо і згадуємо, а ви…( А москалі їй назустріч, Як один, верхами Все, що на умі, то й на язиці Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеть- ся когось Купив уранці два тюльпани, один віддав тобі .
Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до нiмоти. Хто ще умiв любити так, як ти, Хто кликати умiв ще так до бою, Кого ще так боялися кати! Так звучить вiрш Дмитра Павличка "До Франка", але цi слова вiдтворюють i моє ставлення до Т. Г. Шевченка. Справдi, як можна не захоплюватися ним, не схилятися перед його стражданнями i його мужнiстю! Вiн був сонцем нашоï поезiï, символом високого духу украïнськоï нацiï, i водночас живою, чутливою i вразливою людиною. Вперше дiзналась я про Шевченка ще в ранньому дитинствi. У нас вдома була величезна книга - ювiлейне видання "Кобзаря". Вiд книги вiяло загадковiстю. Спочатку менi були доступнi лише "картинки", але потiм поступово почав вiдкриватися свiт створених Шевченком образiв. Зачарували мене прекраснi пейзажi Украïни, змальованi генiальним майстром слова, повiяло запахом квiту вишневого (точнiсiнько, як навеснi в селi, де живе моя бабуся), зашелестiли верби, що ростуть "мiж ярами над ставами", торкнувся душi вiтерець, що тихесенько вiє над Украïною. Назавжди запам'ятаю я i дiвчат з романтичних балад про дивовижне кохання та гiрку розлуку ("Причинна", "Утоплена", "Тополя") i смiливих героïчних гайдамакiв, i простих людей, що страждали, шукали щастя, i не могли знайти його у своєму важкому життi за крiпаччини. Хтось з них викликав спiвчуття, дехто вражав красою своєï душi, був гiдний поваги. Але всi вони, як живi, з'являлися перед очима, доки бринiла музика вiршованих рядкiв. Зiгрiла душу нiжна дружба малого Тараса з Оксаночкою i таке романтичне цнотливе кохання Яреми i Оксани, болем пронизав серце трагiзм долi Лiлеï, Катерини, наймички Ганни. Я захоплююся героïзмом Залiзняка i Гонти, незламнiстю Яна Гуса i мужньою жертовнiстю декабристiв. Свiт думок, почуттiв, iсторичних фактiв, оспiваних великим Кобзарем, став частиною i мого життя. Час вiд часу в рiзних життєвих ситуацiях рядки його вiршiв спливають у пам'ятi, нiби поради мудрого вчителя, i я усвiдомлюю, наскiльки глибоко Шевченко розумiв життя, якщо думки його можуть виявитися корисними i зараз. I я щаслива, що вiн був, є, буде вiчно, поки живий наш народ (а народи ж безсмертнi!). Пишаюся, що i я одного роду-племенi з нашим великим Тарасом.
ответ:Казка Б. Лепкого «Мишка», за словами самого автора, написана для дітей і дорослих. Чому ж? Адже найчастіше казки пишуть для малих дітей, які вірять у дива та чари… На мій погляд, у казці «Мишка» автор піднімає дуже серйозні питання, які хвилюють не лише дітей, але й дорослих.
Автор показує нам мишку, яка живе у багатій сільській хаті, не знаючи горя. Війна, яка принесла стільки горя, навіть потішає господаря – саме завдяки їй він заробляє. Мишка розповідає своїм міським сестрам, як господар торгує салом, борошном і молоком, як складає гроші до скрині і радіє чужому горю.
Навіть мишка, чарівний персонаж, вражена бездушністю своїх господарів. Особливо вразило її те, що господиня не дала стакану молока бідній жінці, яка прийшла попросити його для своєї безнадійно хворої дитини. Господиня казала, що корови майже не дають молока, а мишка знала, що це не так, адже молоко, як і інші харчі, господарі продавали.
Саме тоді у голові мишки народилася думка помститися своїм скупим господарям: вона з мишенятами перетрощила всі гроші в скрині, зароблені нечесним шляхом на чужих сльозах. Коли господар відкрив скриню і побачив, що грошей немає, він страшенно розлютився. Шкода, що він так і не зрозумів, за що йому це покарання. Адже люди, подібні до господарів мишки, просто не здатні до розуміння чужого горя і чужих проблем, вони користуються ними, щоб збагатитися, і це вражає.
Мені здається, що у всі часи будуть такі люди. Адже були ж вони під час війни, під час голоду також були ті, хто скупляв речі за безцінь, за харчі, а люди несли останнє, щоб урятувати від голодної смерті своїх дітей… Такі люди – це ганьба нашого народу, вони не мають права зватися людьми!
Та все ж, мені здається, такі люди, як господарі мишки, все одно не збудують щастя на горі інших. Недарма ж автор показав нам, що гроші потрощила мишка – тобто, розплата за їхні ганебні вчинки їх настигла. Сам це і є справедливість. Не можна будувати своє щастя на нещасті інших: їхні сльози і біль не залишаться безкарними. Людина має бути гуманною, допомагати іншим, адже саме на цьому побудований наш світ. а якщо кожен буде намагатися скористатися іншим, то яким тоді стане наш світ? і якщо ви намагаєтесь покращити своє життя за чийсь рахунок, то запитайте в себе, чи хотіли б ви, щоб так вчинили з вами? Адже помінятися місцями у такій ситуації дуже просто! Для того, щоб цього не сталося, не варто намагатися побудувати щастя на нещасті інших, краще до м стати щасливими, і тоді вони до у цьому вам!
Объяснение: