Я, сонцеві життя продавши за сто червінців(арх)божевілля, захоплений поганин заавжди, поет весняного похмілля(б.і.антонич"автопортрет") внук кремезного чумака(арх), січовика(арх)блідий праправнук, я закохався в гучних віках, я волю полюбив державну(маланюк за кражу,за войну, за кров, щоб братню кров пролитит, просять, і потім в дар тобі приносять з пожару вкрадений покров(арх)
Якщо би з мови зникли прикметники, не існувало б таких творів, як етюд, адже справжній опис природи без прикметників неможливий. Слова б не набували барв, емоцій та почуттів. Фактично прикметник - це опис слова, і якби його не стало, текст був би манірним набором слів, з яких виходить речення. Такі твори, як "Лось" Євгена Гуцала набули б сірих тонів, адже такі оповідання, як правило, є багато яскравих прикметників. Вірші і не були б віршами, адже поезія без опису не може існувати. Отож прикметник - це частина мови, яку неможливо замінити.
Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром. П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.
за сто червінців(арх)божевілля,
захоплений поганин заавжди,
поет весняного похмілля(б.і.антонич"автопортрет")
внук кремезного чумака(арх),
січовика(арх)блідий праправнук, я закохався в гучних віках,
я волю полюбив державну(маланюк
за кражу,за войну, за кров,
щоб братню кров пролитит, просять,
і потім в дар тобі приносять
з пожару вкрадений покров(арх)