Що для нас історія? Для когось - це забутий курс зі шкільної або вузівської програми, набір подій та дат, які забуваються вже на наступний день після екзамену. Для інших історія - це події з їхнього власного життя, які приємно або не дуже згадувати в години відпочинку. Однак мало хто з нас замислюється над тим, що саме події минулих віків сформували нас такими, як ми є. Питання самоідентичності, культурної унікальності та розвитку менталітету у нас, слов’ян, вивчаються набагато гірше, ніж ті самі процеси в англосаксів, італійців чи німців. Причин цьому безліч. Однак факт сумний. Ми, як етнос, погано знаємо свою історію і ще менше вчимося на її помилках.
Особливо шкода такого забутого періоду славної нашої загальнослов’янської історії, як доба Київської Русі. Ця могутня держава сотні років процвітала між Білим та Чорним морями, сотні її міст були розкидані від Балтики до Уралу. Унікальна високорозвинена культура нашої прабатьківщини вражала іноземців. Лише один приклад - у Західній Європі десятого-одинадцятого сторіччя навіть монархи були неписьменними, а в нас, як свідчать археологічні знахідки, навіть селяни та ремісники добре знали грамоту і вели між собою жваве листування. Погодьтеся, цим можна та потрібно пишатися. Великі київські князі навіть у кошмарному сні собі не могли уявити, що їм запропонують приєднатися до якоїсь спілки західних варварських королівств. Київська Русь була великою економічною державою Європи. Наші товари були бажаними на ринках всієї Європи, а військова система давньоруської держави була взірцем для армій держав сусідів. Відновленням історичної пам’яті про ті славетні часи вже досить давно займається благодійна організація “Слов’янський фонд”, якою керує відомий громадський діяч Володимир Янченко. Стараннями фонду в тридцяти чотирьох кілометрах
Час біжить і вимоги до вчителів, звичайно, змінюються. Зміни цього століття стосуються школи, школярів та вчителів. Сьогоднішній вчитель – це не тітка із високою зачіскою, грубим голосом та указкою в руках. Учні тепер також інші. Говорять, звісно, що сьогоднішні діти невиховані і грубі у ставленні до інших. Але учитель повинен знайти з ними спільну мову, цікавитися їхнім життям, підтримувати та розуміти. Учитель повинен не тільки прищеплювати знання, а й вчити учнів орієнтуватися у життєвих ситуаціях. Ідеальний вчитель має такі риси характеру як чесність, справедливість, добросердечність, відповідальність, терпіння і розуміння. Почуття гумору повинен він також мати. Він повинен любити однаково своїх дітей і не мати любимчиків. Він має бути у всьому прикладом для учнів: у манерах, в одязі, у спілкуванні. Учитель мусить також бути трошки строгим, щоб підтримувати порядок під час уроків. Справжній вчитель є одночасно психологом, актором, режисером, філософом, лікарем і т.д., поміж цим він є найкращим другом і порадником.
Кожен звук має своє умовне позначення: голосний звук позначається кружечком "о" приголосний твердий звук позначають рисочкою "-" приголосний м`який звук позначають двома рисочками "=" Існує багато правил, що дозволяють визначати яким має бути звук у конкретному слові. Які саме слова вам потрібно проаналізувати??? Можу привести кілька прикладів, якщо не зрозумієте - питайте. Колосся [колосс`а] - о - о - = о 7 букв, 7 звуків, 3 склади Сьогодні [с`огодн`і] = о - о - = о 8 букв, 7 звуків, 3 склади Подвір`я [подв`ір`а] - о - = о = о 7 букв, 7 звуків, 3 складигодин тому Міжряддя [м`іжр`адд`а] = о - = о - = о 8 букв, 8 звуків, 3 склади Кладуть [кладут`] - - о - о = 7 букв, 6 звуків, 2 скдади (кла-дуть) Браття [братт`а] - - о - / = о 6 букв, 6 звуків, 2 склади (брат-тя) Маслюків [масл`ук`ів] - о - = о = о - 8 букв, 8 звуків, 3 склади (мас-лю-ків) Дзеркальце - о - - о = - о 10 букв, 8 звуків, 3 склади (дзер-каль-це) А тепер кілька правил: Буквосполучення Дж, Дз в звуко-буквенному аналізі позначають один звук. М`який знак в аналізі не позначаеться ніяк - він лише пом`якшує попередній приголосний звук. Буква Ю позначається двома звуками, якщо стоїть на початку слова або після голосного звука, наприклад слово Юлія [йул`ійа]. Якщо буква Ю стоїть після приголосного, то вона його просто пом`якшує, а в звуко-буквенному аналізі позначається одним звуком "у". Те саме стосується і букви "Я". Пишете в зошиті саме так: слово - транскрипція - квлькість букв - кількість звуків - кількість складів. А також ділите на склади саму звукову схему вертикальними рисочками ось так: Сьогодні [с`огодн`і] = о/ - о -/ = о 8 букв, 7 звуків, 3 склади. = о/ - о -/ = о така схема в зошиті малюється олівцем
Особливо шкода такого забутого періоду славної нашої загальнослов’янської історії, як доба Київської Русі. Ця могутня держава сотні років процвітала між Білим та Чорним морями, сотні її міст були розкидані від Балтики до Уралу. Унікальна високорозвинена культура нашої прабатьківщини вражала іноземців. Лише один приклад - у Західній Європі десятого-одинадцятого сторіччя навіть монархи були неписьменними, а в нас, як свідчать археологічні знахідки, навіть селяни та ремісники добре знали грамоту і вели між собою жваве листування. Погодьтеся, цим можна та потрібно пишатися. Великі київські князі навіть у кошмарному сні собі не могли уявити, що їм запропонують приєднатися до якоїсь спілки західних варварських королівств. Київська Русь була великою економічною державою Європи. Наші товари були бажаними на ринках всієї Європи, а військова система давньоруської держави була взірцем для армій держав сусідів.
Відновленням історичної пам’яті про ті славетні часи вже досить давно займається благодійна організація “Слов’янський фонд”, якою керує відомий громадський діяч Володимир Янченко. Стараннями фонду в тридцяти чотирьох кілометрах