«Немає ніякої української літератури», — говорили російські чиновники, заперечуючи існування не тільки української літератури, але й мови. А народ без мови, як відомо, не народ. Та українці були з цим не згодні — і от виходить «Енеїда», повісті Г. Квітіси- Основ’яненка, які довели, що україномовні твори можуть не тільки смішити, а й примушують плакати. Але найголосніше заявив про існування української мови та літератури Тарас Григорович Шевченко. Такої кількості творів українською мовою, як створив Шевченко, до нього не писав ніхто, і це враховуючи роки заслання із забороною писати. До того ж поет зміг охопити надзвичайно широкий діапазон тем і проблем, яких до нього ледве торкалися. Ми й досі співчуваємо молодим закоханим дівчатам, що гинуть від кохання, разом з автором вболіваємо за долю жінки-матері. А ще слід згадати сповнені болем твори, написані після подорожей в Україну, згадки про славне героїчне минуле, які були докором пасивним сучасникам, а ще — сатира, філософська лірика і мрії про майбутнє. Всі теми, яких торкався поет не відразу й згадаєш. І хто після цього міг сказати, що немає української літератури?! Постать Кобзаря масштабна та грандіозна, і навіть історію української літератури можна поділити на два періоди: до Шевченка та після нього. Перший період — це лише спроби заявити про існування національної літератури, другий — тверда впевненість в її існуванні. Сила таланту Тараса Григорозича була настільки потужною, що не т,:сгла не вплинути на його нащадків. Багато письменників ще за життя поета давали йому свої твори й уважно прислухалися до зауважень, дуже цінувалися схвальні рецензії Кобзаря. Так було з Марком Вовчком, яку Шевченко назвав своєю донькою, і це благословення письменниця пронесла крізь усе життя. А скільки талановитих письменників, що збагатили своїми творами нашу літературу і чиї імена вписані назавжди в її історію, вперше спробували перо під враженням «Кобзаря» Тараса Шевченка. Його ліричні й сумні, гнівні й безжальні твори ставали для багатьох одкровенням, поштовхом для подальших дій, вони формували світогляд і були орієнтиром. І цю любов і повагу до Шевченка всі письменники пронесли крізь життя, бо тільки людині, яку любиш і поважаєш, можна присвятити власний твір. А присвячено їх йому немало. Мабуть, якщо зібрати їх усі, то їхня кількість в декілька разів перебільшить написане самим Кобзарем. А скільки їх ще буде! Постать Шевченка дійсно епохальна, і ми повинні пишатися тим, що належимо до одного народу з цим генієм, який відкрив шлях для української літератури.
Суть технології вирощування озимої пшениці полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту й розвитку рослин. Технологія вирощування озимої пшениці передбачає: використання інтенсивних сортів, застосування добрив на заплановану врожайність, роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), сівбу із залишенням постійних технологічних колій (по можливості), організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.
Я цілком згодна з тим, що в наш час новітніх інформаціоних технологій, люди зовсім забули, що таке добре ім'я.Зараз можно не турбуватися про те, що кажеш, адже ніхто може навіть і не знати твого справжнього імені.Пиши, що забажаєш.Нецензура, помилки, нечесні вчинки- усе це з'явилося з появою сучасних гаджетів.Я не розумію таких людей.Можна подумати, що у людей зовсім немає совісті, коли вони продають не якісний товар і обманюють людей.Коли вони ненормативною лексикою розмовляють з людиною, яку навіть не бачили в житті, здається, що люди зійшли на попередню ступінь еволюції.Так насправді і є.Це дуже сумно.З появою інтернету, люди почали деградувати, хоча ті особи, які і вигадали його, зробили це для розвитку людини, для того, щоб викорчувати неосвічуваність.Але все зовсім не так.На мою думку, людям було б краще без інтернету та новітніх технологій.Вони заважають нам жити.
з Марком Вовчком, яку Шевченко назвав своєю донькою, і це благословення письменниця пронесла крізь усе життя. А скільки талановитих письменників, що збагатили своїми творами нашу літературу і чиї імена вписані назавжди в її історію, вперше спробували перо під враженням «Кобзаря» Тараса Шевченка. Його ліричні й сумні, гнівні й безжальні твори ставали для багатьох одкровенням, поштовхом для подальших дій, вони формували світогляд і були орієнтиром. І цю любов і повагу до Шевченка всі письменники пронесли крізь життя, бо тільки людині, яку любиш і поважаєш, можна присвятити власний твір. А присвячено їх йому немало. Мабуть, якщо зібрати їх усі, то їхня кількість в декілька разів перебільшить написане самим Кобзарем. А скільки їх ще буде! Постать Шевченка дійсно епохальна, і ми повинні пишатися тим, що належимо до одного народу з цим генієм, який відкрив шлях для української літератури.