Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
Відгук на прочитану книгу м.гоголя "тарас бульба"влітку я познайомився ще з одним творчим доробком м.гоголя , його повістю «тарас бульба» . у цьому творі розповідається про ті часи , коли козаки захищали нашу неньку-україну від іноземних загарбників. повість дуже цікава і захоплююча. з неї можна багато дізнатись про середньовічне козацтво. також побачити,які почуться виникають у двох закоханих-козака та паньскої дочки,заради якої молодий козак продав свою рідну батьківщину. мені сподобався цей твір тим, що читаючи його,можна багато дізнатись про стражденну україну та її мужніх синів - захисників. мене цікавило ще й те , що автор зображує сцени війни дуже насичено , зрозуміло творчо і цікаво.я ниби переносилась на поле битви і разом з козаками вступала в поєдинок за волю нашого народу.я всім рекомендую прочитати повість "тарас бульба" і хоч на довгу мить відчути себе нащадком козаків.
Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.