Якось влітку ми з татом і двома моїми друзями вирушили у похід з ночівлею. Пізно увечері тато пішов порибалити, а ми сиділи у наметі, розповідали страшні історії. І так ми налякали один одного, що боялися з намету носа висунути. Як то кажуть, у страха великі очі. "Розходьтеся по наметах, хлопці, завтра вставати рано", - сказав мій тато. "Дивіться, який місяць яркий, видно, хоч голки збирай". Ми вийшли з намету, хоча страшно було дуже - здавалося, що за кожним кущем хтось сидить. Тоді я й зрозумів, що означає прислів'я "Лякана ворона і куща боїться".
Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. мабуть, в мене ще мак цвів у голові. розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. я одразу вхопив очами , що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. тож я витратив гроші на ці наклейки. та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. соромно, хоч і грошей було на одну панюшку . і наклейки зовсім не радували. тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу . від сорому моє обличчя налилося жаром . та мама сказала, що нічого страшного. якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш , тож нехай це буде для мене урок . вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. в мене ніби камінь звалився з душі .
