Днепр – четвёртая по длине река Европы, крупнейшая река в пределах Украины. Течёт также по территории России и Беларуси. Имеет большое хозяйственное значение как источник энергии и рыбного промысла, а также как транспортный маршрут. В разные времена известен под названиями Борисфен (у древних греков) и Славутич (у славян). Гидроним Днепр – скифского происхождения.Истоки одного из главных географических символов Украины находятся на Валдайской возвышенности в болоте Аксенинский мох (Смоленская область). Днепр – типично равнинная река со спокойным течением. Уже в среднем течении эта извилистая река образует острова, перекаты, отмели, протоки. Днепр славился своими порогами, которые были сокрыты водами водохранилищ в 20 веке. Киевское, Каневское, Кременчугское, Днепродзержинское и Каховское водохранилища, появившиеся после построек ГЭС, затопили огромные территории пойменной долины. Вследствие этого на территории Украины течение Днепра замедлено, летом активно цветёт вода. Характер берегов Днепра разный: встречаются как песчаные низкие и каменистые берега, так и высокие кручи.
Було це одного разу, в країні Української мови. Було в тій країні багато-багато мешканців. Про них знаю усі дітлахи. У самому центрі країни жили Підмет і Присудок. Жили вони у замку. Підмет як голова усіх, годині завжди пихатий, відкликувався на "хто?" і "що?". А присудок завжди за ним, як хвостик бігає і відкликується на "що робить підмет?". Кожен мешканець не дуже поважав присудка за його манери, а був він дуже пихатий, хоть і не займав високого місця. Замок у них був просто величезний, але все-таки його охороняли три могутніх охоронця. Першим із них був Означення, завжди зі всіма або узгоджувався або неузгоджувався. Також поважно відкликався на "який?", "чий?" і "котрий?". Другою була Обставина. Про неї я можу скласти цілий твір, тому що вона мала багато характерів, та відкликалася на багато питань. Третім був Додаток. Він мав дуже погані риси. Деколи він був прямий, а деколи непрямий і звісно як молодший брат Обставини відкликався на багато питань. Біля замку жили самостійні і службові частини мови, але найбільше із них виділялися два брата близнюка: дієприслівник і дієприкметник. Вони завжди були дуже неслухняними. Деколи дієприслівник маскувався під присудка, тому його частенько путали із ним, а його брат близнюк під означення. Коли дітлахи намагалися їх знайти, вони завжди або плутали їх або зовсім не могли найти. А одного разу сталося так, що коли один маленький хлопчик намагався їх знайти, вони сховалися настільки добре що він подумав що їх не існує. Дієприкметник і дієприслівник образилися, після чого їх сам підмет, який був дуже злим. Після цього випадку братики близнюки перестали ховатися, але їх до цих під важко знайти дітлахам. P.S. ору, что за задания пошли...мне такого в школе никогда не задавали)
