Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
- Здрастуй! Будь ласка, підкажи, де тут позташована шкільна столова? - Залюбки пілкажу. Вона на першому поверсі, у кінці коридору. Мені теж в той бік, тому можу тебе провести. - О, дуже дякую! прости я перший день у школі. - Ти новенька? - Так, буду навчатися у 6 класі. Мене звуть Іра, а тебе? - А мене Юля. А де ти навчалася раніше? - О, я вчилась у школі № 3, але ми переїхали у нову квартиру. Оце і є столова? - Так. Раджу тобі купувати булочки саме з повидлом. Вони тут дуже смачні! - Дякую, ще поюачимось! - Звичайно, побачимось! До зустрічі!
