батьки з дитинства вчили нас бути ввічливими з іншими людьми. зокрема, вони нас вчили не грубіянити старшим і шанобливо ставитися до молодших. однак, на жаль, це вірно далеко не для всіх людей. є люди, які вибирають хамство головним способом довести людині свою правоту. чи варто засуджувати їх, вони ж так виховані, по-іншому не вміють? у наші дні людина стикається з хамством мало не кожну хвилину свого життя. уявіть собі ситуацію – рано вранці ви, як і колись, зібралися на роботу в піднесеному настрої, зайшли в маршрутне таксі і абсолютно випадково наступили на ногу людині, яка стоїть попереду вас . як поведе себе в даній ситуації культурна вихована людина? безумовно, вона повернеться до вас, щоб подивитися, хто посмів потривожити її хід думок настільки нахабним чином. і тоді ви, дивлячись людині прямо в очі, винувато говорите: “вибачте будь ласка, я не навмисне”, на що людина спокійно відповість вам: “нічого, все гаразд”. зовсім інакше йде справа з людиною некультурною і погано вихованою, для якої хамство – річ буденна. ви навіть не встигнете відкрити рот, щоб вибачитися за те, що наступили їй на ногу, як почуєте на свою адресу: “що ти робиш! зовсім очманіли, топчуться як слони в посудній лавці! і звідки ви такі взялися”. і тоді ви, як людина вихована, розумієте, що з одного боку ви винні, однак з іншого боку ваш вчинок не так жахливий, щоб викликати у співрозмовника настільки агресивну реакцію. отже, напевно, ви неодноразово стикалися з ситуаціями, в яких вам незаслужено нахамили. у даній статті піде мова про те, як людині слід поводитися у випадках хамства з боку інших людей.
півник і двоє мишенят
Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.
— Круть, Верть, — став гукати півник, — а гляньте-но, що я знайшов!
Поприбігали мишенята та й кажуть:
— Коли б це його обмолотити...
— А хто молотитиме? — питається півник.
— Не я! — одказує одне мишеня.
— Не я! — каже й друге мишеня.
— Я обмолочу, — каже до них півник. І взявся до роботи.
А мишенята й далі граються.
От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:
— Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!
Поприбігали мишенята.
— Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолоти.
— А хто понесе? — питає півник.
— Не я! — гукає Круть.
— Не я! — гукає Верть.
— Ну, то я однесу, — каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.
А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються. Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:
— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс. Поприбігали мишенята, пораділи:
— Ой півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.
— Хто ж міситиме? — питає півник. А мишенята й знов своє:
— Не я! — пищить Круть.
— Не я! — пищить Верть. Подумав, подумав півник та й каже:
— Доведеться мені, мабуть.
От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.
Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.
Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі.
А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.
— Ох, і голодний я! — каже Круть.
— А я який голодний! — каже Верть. Та й посідали до столу.
А півник і каже:
— Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок.
— Ти, — кажуть мишенята.
— А хто його обмолотив?
— Ти, — вже тихіше відказують Круть із Вертем.
— А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?
— Ти, — вже й зовсім нищечком кажуть мишенята.
— А що ж ви робили?
Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?