Кожна людина має свою мрію, однак щоб мрія здійснилась, треба встановити мету у житті. Деякі люди нехтують цим і починают несправедливо йти до мети, шляхом обману. На мою думку, вислів "До чистої мети треба йти чистою дорогою" означає, будувати свою мрію, та встановлювати мету треба так, щоб нікому не заважати, йти мирним шляхом. Але в нашому житт гается й таке, що наглість, жадність, скупість, несправедливість іноді перемагае, та ніхто не знає що очікуе ту людину яка побудувала свою мрію несправедливо. Іноді буває таке, що людина на первий погляд достигла своеї мети, здійснилась ії мрія, але людина не почуває себе щасливою, тому що йшла до мети в руці тримаючи наглість, жадність, та з часом все те що виплеснуто повертается у подвійному розмірі. Тому цей вислів наполягае на тому щоб, йти до своєї мети не треба чинити негідних вчинків, щоб не було почуття провини.
Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.
Мова - душа народу, тому що в ній закладена історія цього народу. Вона створена народом і живе цім народом. Незважаючи на те, що більшість українців розмовляють російськой, всі люди знають та пам'ятають свою рідну мову. У кожного народу своя мова, але в українців вона наймилозвучніша та найгарніша. Хоча деякі мови схожі, але кожна з них унікальна по своєму, тому для кожної країни вона дуже важлива. Адже яка б мова не була, вона говорить сама за свій народ. Сусідні країни знають українців, як одних з самих щирих і цвітющих народів та як людей розмовляючих солов' їною мовою. Тому мова і вважається душою народу.
