Казка – мистецька перлина народної творчості
Казка — багатюща народна спадщина, яку створили люди. Виникли казки ще в первісному суспільстві і протягом тисячоліть передавались усно від покоління до покоління. Записувати казки почали років двісті тому. Вони засвідчують, як жив народ, до чого прагнув, яких висот людського духу досягав. Позитивний герой казки — ідеал, на який мають рівнятися люди. Він завжди чесний, справедливий, працьовитий, наділений розумом і богатирською силою. Герой казки долає найтяжчі випробування, перемагає злих і жорстоких ворогів. Сміливі і сильні, відважні і непереможні, добрі і великодушні, вони вчать співпереживати, виховують благородство і великодушність.
Я знаю, що в світі немає ні Баби-Яги, ні Кощія Безсмертного, ні Царівни-Жаби. Та ні образи допомагають краще зрозуміти навколишній світ, розрізняти такі поняття, як добро і зло, правда і кривда, нечесність і справедливість. Розумію слова Івана Франка, який сказав: «Тисячі речей забудете, а тих хвилин, коли люба мама чи бабуся розповідали казки, не забудете ніколи».
Відповідь:
Пояснення:
Відвантажили чотириста шістдесят п'ять мішків, закупили три тонни, здали півтора мільйона гривень, замовили двадцять дверей, їхали дев'ять з половиною годин, продили один будинок, записалося одна тисяча громадян, купили одинадцять комп'ютерів, залишилося шість акцій, сорок орендних підприємств, дев'ятнадцять замовлень, виписалося два пацієнти, зайшло чотири студентки, зустрічаємо п'ятьох угорців, працюємо шість цілих одну та другу години години(або шість з половиною годин), в аудиторії п'ятдесят три студенти, на фермі сто двадцять дві теляти і тридцять чотири лошати, лежить троє плоскогубців і четверо ножиць, привезли троє дверей, у кошику троє курчат, проголосувало сто п'ятдесят двоє громадян, виготовили троє дверей і п'ятеро воріт, купили вісім ножиць і сім ложок, з'явилося п'ятдесят вісім учасників,відповіло чотири учні, на концерті триста двадцять шість слухачів, три з половиною години, на луці сімнадцять гусят, проїхало шість циганів і семеро молдаванів, двадцять п'ять восьмих площі
Ця жінка врятувала моєму брату життя,вона відтолкнула мого брата,і сама пригнула під машину.Невже це вона.Як я їй вдячна,ми не бачилися майже 30 років,пішли привітаємося
І вони підішли до неї,і моя мама спитала
- Невже це ти,настю,памьятаеш мене?-Сказала вона і зьявилися деякі сльозинки в її глазах.
-Так памьятаю,скільки часу а ти не змінилася,а я вже така стара-Сказала вона,і відчувалося,що вона дуже засмучена
-щО ТАКЕ,що трапилося в тебе,ти маєм поганий вигляд
-Що сказати,в мені знайшли хворобу невиліковну,ще й мій син вмер,що тут казать
-ОГО,бідненька,а памьятаєте як ви врятували життя моєму брату
-Звісно памьятаю,твій брат був доброю людиною
-Да а щас він працює в банке,деректор банка,може він вам чимось до
-Ні не треба,мені вже нічим вже не до
Але вона всеодно позвонила йому,і на диво,цю хворобу вилікували.Бо брат не забуде,як ця жінка врятувала йому життя,Що сказати,її доля не з простих,не вернути сина так хворобу вилікувати,але біль в сердці ніколи не погасне
...Ось така непересічна доля цієї жінки. І мені подумалось, що за звичайною зовнішністю може ховатися людина великої волі й мужності.