Потрібно скласти кінцівку розповіді. -марійко,я іду додому,ідеш зі мною! -мені потрібно віддати катрусі книжки ,але вона на танцях,-відповіла марійка.-що робити? -напиши їй записку і залиши на парті,-порадила оленка.-дякую за пораду.
Марійка написала записку, в якій вона написала:"Катруся, я пішла додому. Твої книжки в на парті. Марійка." і залишила на парті разом з книжками. Наступного дня Марійка прийшла до школи. - Марійко, дякую за книжки. Але не було б надійніше віддати їх меня особисто? - Так, я не подумала. Мені потрібно було йти додому і я вирішала, що буде не погано, якщо я залишу їх тобі на парті. Вибач мені за мою необачність. - Та все гаразд, не переймайся, - з посмішкою відповіла Катруся.
Великою проблемою в нашій країні і в усьому світі є ставлення до природи. Люди вже не помічають навколо себе прекрасної природи, вони вирубують ліси, осушують болота, вбивають звірів, будують заводи і забруднюють природу. У багатьох країнах створено організації захисту природи, але це дуже мало, адже люди продовжують жорстоко знищувати природу, не усвідомлюючи того, що роблять. Природа — це наше життя. Не буде природи — не буде нас. Винищуючи ліси, будуючи заводи на цих територіях, люди думають лише про гроші та вигоду, а ні в жодному разі про природу, про красу, про звірів і навіть про своє нормальне майбутнє життя. Я вважаю, що це ненормально, це жахливо, люди знищують природу, знищуючи себе. І ніхто не усвідомлює, що ми — частина природи. 1 якщо таке ставлення до природи не зміниться, жахлива неминуча катастрофа чекає на нашу Землю, і в ній будуть винні саме люди. Можливо, з часом люди зрозуміють, що вони роблять, але вже буде пізно, і ніхто не поверне нам чистого повітря, звірів, ліси, нашу рідну дорогу природу.
Несподівано Ми з сестрою дуже здивувалися. Так як ми завжди шукали пригоди та щось нове ми вирішили швидко піти до сусідів та спитатися їхню думку щодо того, що відбулося уночі. Ми стояли біля будинку і раптом з-за рогу вулиці вийшов наш старенький дід Петро. Ми вирішили, що він буде перший кого ми будемо допитувати, але він не став з нами говорити, а лише сердито пробурмотів, що нам ніхто не буде відповідати на таке безглузде питання. Ми з сестрою задумалися над цими слова і швидко зрозуміли, що дід Петро досвідчений та говорить діло. з сумними обличчями ми пішли додому
- Марійко, дякую за книжки. Але не було б надійніше віддати їх меня особисто?
- Так, я не подумала. Мені потрібно було йти додому і я вирішала, що буде не погано, якщо я залишу їх тобі на парті. Вибач мені за мою необачність.
- Та все гаразд, не переймайся, - з посмішкою відповіла Катруся.