По обидва боки ставків колись були посаджені верби над самою водою; тепер ті старі верби стоять попід горами довгими рядками над самими левадами і замість води спускають свої віти на пухку зелену, густу, як руно, траву. Через той довгий рядок левад стелеться маленька стежечка. Підеш серед гарячого літнього дня тією стежкою й неначе увійдеш в якісь дивні покої, дивніші й кращі од царських! Ідеш стежкою і неначе переступаєш з одного гарного залу в другий, ще кращий й дивніший. Зелені левади з чотирьох боків обставлені рівними рядками старих товстих верб. Верби старі, давні, товсті, як діжки.
Людина без мови, як птах без пісні. У світі існує безліч наук, які до сучасній людині. Але можу підтвердити без них ще можно якось обійтись, але без знання своєї рідної мови, ні як.Кожен з нас таким чином відвертается від своїх рідніх, від свого минулого, від свого народу. Людина втрачає людяність. Українска мова "герой", не зважаючи на її заборону, вона все таки дішла до нашого часу. Шануй, поважай , любі , збережи свою рідну мову. Збережи історичне минуле твоїх пращурів.
Вибачаюсь, якщо є за помилки. якщо потрібно доповниш.