Я дуже люблю свою маму.За що?За те що вона,піклується про мене,якщо в мене щось не виходить вона мене підтримує,дає поради.Іноді вона мене сварить,але цим вона мене вчить на майбутнє.Вона дуже лагідна та турботлива матуся.Я як її дитина,іноді на неї ображаюся,але все одно я не можу так,щоб з нею не помиритися. Я вважаю,що вона в мене найкраща мама у світі.Вона нас годує,мене виховує,вчить на моє майбутнє життя.Мама мене вранці розбудить,скаже на мене щось лагідне,потім я поїм,вдягнусь,а коли йду до школи вона мене поцілує у щічку,і мій настрій одразу стає кращим. За це я її і люблю.Не цурайтесь своєї матері,бо вона ваша найрідніша людина!
Справжні друзі, як ми знаємо, не ростуть в городі. А шкода ... Часом дружня підтримка необхідна, як повітря. І якщо поряд немає відданого друга, то доводиться зовсім несолодко. Що ж потрібно, щоб знайти дружбу?
Експерти вважають: якщо ви хочете, щоб у вас були справжні друзі, ви самі повинні стати справжнім другом.
У цій статті 17 підказок, які до вам у цьому. Ось вони:
1. Прийміть себе
Дружба з самим собою важливіше за все, тому що без неї неможлива дружба з іншими людьми. Елеанора Рузвельт
Це - перше, що ви повинні зробити, якщо ви хочете стати справжнім другом. Якщо ви не можете прийняти себе, як ви збираєтеся прийняти інших? Можливо, ви робили помилки в минулому. Простіть себе за них. Можливо, у вас є риси, які вам не подобаються. Прийміть себе такими, які ви є.
2. Прийміть інших
Друг - це той, хто знає твоє минуле, вірить в твоє майбутнє і приймає тебе таким, який ти є в сьогоденні.
Якщо ви взяли себе, значить, ви готові прийняти інших. У кожної людини є свої недоліки. У деяких людей, є риси, які можуть вам не сподобається. Згадайте про те, що ви самі не ідеальні. Таким чином, виходить, що у вас немає причин не приймати їх.
3. Приділяйте час
Наприкінці вашому житті ви ніколи не будете жалкувати про невиігранном справі або про неукладеним угоді. Ви будете шкодувати про час, не проведеному з коханою людиною, другом, дитиною, або батьком. Барбара Буш
Іноді ми дуже зайняті, щоб присвятити час навіть найважливішим людям в нашому житті. Це відбувається, коли відносини виявляються в кінці списку наших пріоритетів. Якщо ми будемо розглядати відносини як першорядне, час перестане бути проблемою.
4. Будьте гарним слухачем
Друзі - ті рідкісні люди, які запитують, як ми, і потім чекають відповідь. Ед Каннінгем
Мистецтво слухати - одне із самих складних. Буває, що в розмові ви неуважно слухаєте співрозмовника. Або при знайомстві пропускаєте ім'я повз вуха. Справжній друг так не надійде. Справжній друг - хороший слухач.
5. Збагатіть життя інших
Дружба - цінний дар, коли я говорю з вами, я відчуваю, що я стаю все більш і більш багатим.
Справжній друг збагачує. Він намагається дати якомога більше тим, хто зустрічається на його шляху. Чим цікавіше ваше життя, тим більшим ви можете поділитися з іншими.
6. Спробуйте зрозуміти
Кожна людина дивиться на життя через його призму власних поглядів. Часто ви очікуєте, що хтось побачить світ через ту ж призму, що й ви. Це створює багато проблем. Справжній друг - той, хто намагається спочатку подивитися з іншої точки зору Він намагається зрозуміти чужі думки, чужий вибір. Пам'ятайте, що кожна людина індивідуальна. Всі люди по-різному поводяться в одних і тих самих ситуаціях.
7. Знайдіть точки дотику
Виявлення точок дотику допомагає швидше стати ближче своїм друзям. Точки дотику допомагають вам знаходити спільні теми для розмови і поступово налагоджувати дружні стосунки. Щоб полегшити пошук спільних поглядів, ви повинні стати багатогранніше. Для цього вам необхідно більше читати і слухати.
8. Будьте цікаві
Якщо ви хочете стати цікавими, вам самим має бути все цікаво. Будьте цікаві. Розвивайте свої захоплення. Та ви будете щиро зацікавлені, слухаючи своїх друзів, дозволяючи їм почувати себе цінними співрозмовниками.
«Життя не має ціни, а воля дорожча за життя». Ці слова — не просто відображення народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь. Ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, здавалося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. Маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обміняти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружити, позбавити життя. І все це абсолютно безкарно. Більше того — це законно. І страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть. Більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й такі, які вище за все цінували людську гідність. А чи можна було зберегти її, якщо не маєш волі?
Однозначну відповідь на це питання дали герої твору Михайла Коцюбинського «Дорогою ціною». Остап і Соломія є уособленням образу непримиренного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну — життя. На початку повісті автор зображує Остапа молодим парубком. Але, незважаючи на юні літа, він був справжнім чоловіком. Герой любив свою землю: «Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовляло до його». І жив би Остап на цій землі, обробляв, плекав її, матір-годувальницю, якби не панщина. Вихований на дідових розповідях про козацьку вольницю, він не міг терпіти панського свавілля, вся душа його бунтувала проти наруги над людьми. Пан позбавив Остапа коханої жінки, віддавши її заміж за нелюба, знущається з його діда. Та погнала хлопця з рідної землі погроза пана віддати в рекрути, з живого шкуру зідрати. Не бажаючи залишитися в панському господарстві німою худобою, Остап залишає рідну домівку, хоча душа його болить і за дідом, і за Соломією. Чи міг він тоді вночі, коли прощався з коханою, передбачати, що незабаром і вона вирушить у далеку путь на пошуки волі? Звичайно, ні, тому таким великим було його здивування і радість у момент зустрічі. Наші герої розуміли, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнення своєї мети вони ладні були пройти крізь пекло. Так і трапилось. Коли позаду лишились глибокі води Дунаю, які відділяли Остапа і Соломію від омріяної свободи, сліпа куля, випущена навмання козаком, стала на перешкоді. Весь тягар у пошуках порятунку ліг на плечі жінки. Але й хлопець на межі людських сил боровся з обставинами, тому що воля була так близько, а бажання жити таким великим. Мужність Остапа, його жага до волі вражає. Здається, що навіть голодний вовк не роздер поранену людину не тому, що злякався води, а тому, що зрозумів її почуття, бо і сам був сином волі. Доля зглянулась над героями, не дала їм загинути у плавнях, як подарунок послала циганську родину. Та цей дарунок виявився «троянським конем». За розбій турецькі жовніри разом з циганами схопили й Остапа. В одну мить воля, шлях до якої був таким довгим і кривавим, перетворилася на примару. Та Соломія не дає розпачеві перемогти себе, вона шука б порятунку коханого. Все ж обставини виявилися сильнішими за бажання свободи і кохання. Води Дунаю поглинули Соломію і разом з нею надію Остапа на вільне, щасливе життя.
