Був гарний день ЧЕТВЕР . У шклолі були канікули.Діти вирішили піти до бібліотеки.у них було домашнє завдання на канікули прочитати книгу про природу. -Добрій день Ірино Леонідівна я прийшла повернути книгу про пригоди незнайка, та взяти про природу.-сказала дівчинка наталка. -гаразд наталочко ти повернула у той день який я тобі сказала, тобі я можу дати книгу про природу,-сказала жінка ірина леонідівнв яка працювала у бібліотеці, -тільки підклей її, -гаразд я підклею іі ,-сказала наталочка -а ти хочеш взяти участь у конкурсі квітневі читання-сказала ірина леонідівна. -так хочу-сказала усміхнувшись дівчина, тоді приходь сюди у понеділок. Я буду тебе чекати . Допобачення -допобачення-сказала дівчинка
Пантелеймон Олександрович Куліш народився 26 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж на Чернігівщині в сім’ї заможного козака. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. Був заарештований за причетність до справи Кирило-Мефодіївського товариства. Звільнившись після кількарічного адміністративного заслання, жив у Петербурзі, де працював дрібним чиновником. Одночасно займався видавничою діяльністю, активно співробітничав в українському журналі «Основа». Кілька років перебував на державній службі у Варшаві, подорожував країнами Західної Європи. Останні роки життя провів на власному хуторі Мотронівка на Чернігівщині. Тут і помер 14 лютого 1897 р.
1. Як же далеко було молодому Стефанові до міста, що вже видніло перед ним, і до невеличкого дому на березі тихої Липи біля церковці св. Духа. 2. Нарешті Настуня, переглянувшись очима зі своїми подругами, втаємничила Стефана: Iрина замовила ворожку циганку, щоб перед тим вінчанням виворожила їй будучність 3. Перша її думка була, що вона в руках татар — татарська бранка і що ті півдикі постаті з жовтаво-темними обличчями можуть з нею зробити, що хочуть. 4. Напівпритомна Настя чула, як дали їй кілька порядних батогів, як її підняли й поклали в якийсь віз, на тверді дошки. 5. Ї побачила далеко, десь дуже далеко — ряди постатей, які скрадалися тихо, як тіні, в напрямі табору. Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за до нтонації, а на письмі з обох боків за до ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлються тільки другорядні члени речення.
-Добрій день Ірино Леонідівна я прийшла повернути книгу про пригоди незнайка, та взяти про природу.-сказала дівчинка наталка.
-гаразд наталочко ти повернула у той день який я тобі сказала, тобі я можу дати книгу про природу,-сказала жінка ірина леонідівнв яка працювала у бібліотеці,
-тільки підклей її,
-гаразд я підклею іі ,-сказала наталочка
-а ти хочеш взяти участь у конкурсі квітневі читання-сказала ірина леонідівна.
-так хочу-сказала усміхнувшись дівчина,
тоді приходь сюди у понеділок. Я буду тебе чекати . Допобачення
-допобачення-сказала дівчинка