Перший листок,який зiрвала осiнь,лiтав i був схожий на самотнього птаха.Вiн не знав,що йому робити.Куди впасти?Якщо в рiчку,то вода понесе далеко вiд лiсу i листочок не зустрiне рiдних.Якщо в траву,то вiн бiльше не побачить сонця.Якщо на ромашку,то не побачить сонця вона. Вiтер то пiднiмав його вверх,то опускав до низу,а то кружляв у своэму вихорi.Листочок бачив увесь свiт як на долонi.Вiтер вщух i листочок обережно опустився на землю бiля свого рiдного дерева.Неподалiк проходила дiвчинка.Побачивши першого осiннього листочка,вона замилувалася його красою.Листочок лежав прямо на стежцi,якою йшла дiвчинка.Вона пiдняла листочка i вiднесла додому,де зробила з нього гербарiй.
Означено-особові речення, в яких головний член вказує на те, що дія виконується або виконуватиметься певним предметом чи особою, і який виражений дієсловом у формі 1-ої або 2-ої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часів дійсного Поїдемо поговорити з лісом … — Л. Костенко; Відмикаю світанок скрипічним ключем. — Л. Костенко) і дієсловом наказового Зіграй мені осінній плач калини. — Л. Костенко). На певну дійову особу (я, ти, ми, ви) в означено-особових реченнях вказують особові закінчення дієслів-присудків (розумію, розумієш, розуміємо, розумієте; зрозумію, зрозумієш, зрозуміємо, зрозумієте; зрозумій, зрозуміймо, зрозумійте).Означено-особові речення часто виражають різні спонукання до дії — прохання, накази, побажання, заклики:Бережи рідну землю!.Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня … (Л. Костенко).Неозначено-особові — це такі речення, в яких дійова особа мислиться неозначено, більша увага зосереджена на дії, на події. Присудок у неозначено-особових реченнях виражається дієсловом у 3-ій особі множини теперішнього чи майбутнього часів або у формі множини минулого часу:У газетах детально описують події тижня.Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони (Шевченко).Виступ президента покажуть по телебаченню.Неозначено-особові речення широко вживаються в науковому стилі: У давнину писали на глиняних табличках, папірусах, пергаменті.Узагальнено-особові речення, в яких присудок виражається формою 2-ої особи однини теперішнього чи майбутнього часів (рідше — 3-ої особи множини та наказового але виконувач дії не називається, бо дію може виконувати кожен. Узагальнено-особові речення вживаються переважно у приказках та прислів'ях, а також у художньому стилі мовлення:Шилом моря не нагрієш.Готуй сани влітку.На переправі коней не міняють.Безособові речення, в яких дійова особа граматично не виражається. Головний член у безособових реченнях буває виражений:безособовим або особовим, що має безособове значення, дієсловом: Смеркалося… Огнем кругом запалало (Шевченко). А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило (Васильченко). дієслівними формами на -но, -то:Ранено в груди тяжко, а волосся тільки обсмалено порохом (Головко).неозначеною формою дієслова або неозначеною формою дієслова у поєднанні з прислівником чи присудковими словами треба, можна, жаль, шкода, слід:Ніколи не забути шкільних років.Вибрати не можна тільки Батьківщину (Симоненко).прислівником (зі зв'язкою або без неї):У коморі було тихенько, як у вусі (Марко Вовчок).Так тихо, тихо скрізь (Тичина).словами нема, немає, не було, не буде, при яких є додаток у родовому відмінку:Ніде немає літа (Л. Костенко).Безособові речення часто трапляються в художньому стилі мовлення.
