Лише за цієї умови житимеш на повну силу. Щасливим будеш, спрямувавши усі свої сили на добро. Митець має стверджувати добро власною творчістю. Доля українського народу склалася так, що пісня завжди була для нього і найбільшою радістю, і сльозою в горі, і закликом до боротьби. У пісні є все: найтонші відтінки почуттів, хвилювання, радощі та страждання. Пісня — душа нашого народу.
Живопис так само є сплеском душі. Це застигла на полотні пісня. Створюючи картину, художник має це усвідомлювати. Живописець має співати пісню фарбами. Відтворюючи в барвах українську природу, художник має творити живописну пісню! Отже, треба братися за роботу. Як же хочеться, щоб Україна назвала Васильківського своїм співцем!
ДРУЖНИЙ , ДРУЖНІЙ 1. Дружний – дружній Щоб не плутати цих прикметників у вживанні, треба чітко знати, яку думку кожен із них виражає. Дружний – пов’язаний взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; одностайний. Протилежне – розрізнений, роз’єднаний. Уживається зі словами: загін, колектив, народ, рід, сім’я, сміх, спів, весна, праця, робота, звучання, сходи озимини і т. ін. Похідне – дружно. Дружній – приязний, приятельський, доброзичливий, дружелюбний. Протилежне – ворожий. Уживається зі словами: контакт, зв’язки, взаємини, стосунки, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, тон, шарж, до зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори тощо. Похідне – дружньо. 2. Про прикметники дружний і дружній теж писав Борис Антоненко-Давидович, наголошуючи, що через звукову подібність їх часто плутають і ставлять не там, де слід: “Дружніми зусиллями здолали ми всі перешкоди”; “Передайте мій дружний привіт усім товаришам”. Письменник пояснював, чому в цих реченнях прикметники треба поміняти місцями. Бо дружний – то одностайний, той, який має спільні інтереси з іншими: “Тут ми самі, дружною силою, можемо собі до ван Франко). Іноді це слово означає “широкий, нестримний: “Весна була рання, дружна” (Зінаїда Тулуб). А дружній – приязний, народжений дружбою: “Дружня розмова” (Панько Куліш). На жаль, до таких порад мало прислуховуються. І сьогодні згадані слова часто вживають у невластивому їм значенні.
повну силу. Щасливим будеш,
спрямувавши усі свої сили на
добро. Митець має стверджувати
добро власною творчістю.
Доля українського народу склалася
так, що пісня завжди була для
нього і найбільшою радістю, і
сльозою в горі, і закликом до
боротьби. У пісні є все: найтонші
відтінки почуттів, хвилювання,
радощі та страждання. Пісня —
душа нашого народу.
Живопис так само є сплеском
душі. Це застигла на полотні пісня.
Створюючи картину, художник має
це усвідомлювати. Живописець має
співати пісню фарбами.
Відтворюючи в барвах українську
природу, художник має творити
живописну пісню!
Отже, треба братися за роботу. Як
же хочеться, щоб Україна назвала
Васильківського своїм співцем!